Український Національний Союз

Мне было тринадцать лет, когда Сталин начал войну с Финляндией. Красная Армия перешла границу, и на следующий день советский народ услышал по радио: «В городе Териоки восставшими рабочими и солдатами образовано Временное народное правительство Финляндской Демократической республики». Отец сказал: «Вот видишь, ни одна страна не сможет с нами воевать, сразу же будет революция».

Я не поленился, достал карту, посмотрел и сказал: «Папа, а ведь Териоки прямо рядом с границей. Похоже, что наши войска вошли в него в первый же день. Не пойму — какое восстание и народное правительство?»

И вскоре оказалось, что я был абсолютно прав: у одного мальчика из моего класса старший брат был в войсках НКВД и уже через несколько месяцев по секрету рассказал ему, что он был среди тех, кто вслед за вошедшей в Териоки пехотой Красной Армии ввозил туда товарища Отто Куусинена, руководителя финской компартии. А впоследствии все стало широко известно. Вот тогда–то я, почти еще ребенок, но, видимо, с зачатками понимания политики, впервые подумал: «Как же может наше правительство так врать?»

А через два с небольшим года, после нападения Гитлера, когда я, уже пятнадцатилетний подросток, работал санитаром в эвакогоспитале на улице Разгуляй, рядом с метро «Бауманская», я долго разговаривал с ранеными, которых привозили из–под Ржева (ни один не пробыл на передовой больше пяти дней, ни один), и то, что они рассказывали о том, как идет война, настолько отличалось — особенно если речь шла о потерях— от официальной пропаганды, что доверие к власти полностью исчезло. Уже много десятилетий спустя я узнал, что из ребят 1921, 1922 и 1923 г. рождения, мобилизованных и отправленных на фронт в первый год войны, живыми и здоровыми вернулись — т р о е из каждых с т а человек. (Между прочим, наши историки и генералы до сих пор врут, как сивые мерины, намного преуменьшая — для чего, спрашивается, зачем? — наши потери.)

А еще спустя двадцать лет был Карибский кризис, и я в самые горячие дни работал фактически как помощник директора института, Анушевана Агафоновича Арзуманяна, а он был шурином Микояна, а Микояну Хрущев поручил заниматься Кубой. Поэтому я был в центре событий и по разным репликам директора догадывался, что наши ракеты действительно на Кубе. Но с каким невероятным возмущением почти кричал обычно спокойный министр Громыко, разоблачая «гнусную ложь» американцев по поводу якобы завезенных на Кубу советских ракет!

Как выходил из себя от негодования наш посол в Вашингтоне Добрынин, когда его спрашивали про ракеты, а как буквально бились в истерике известные на всю страну телекомментаторы, оравшие: «Да разве может хоть один человек в мире, знающий миролюбивую политику советского правительства, поверить, что мы привезли на Кубу ракеты?» И только когда президент Кеннеди показал всему миру аэрофотосъемки, на которых явно, четко были видны наши ракетушки — матушки — пришлось дать задний ход, и я помню выражение лица Арзуманяна, когда он рассказал, что его высокопоставленный шурин улетает на Кубу, чтобы уломать Фиделя Кастро не возражать против унизительного вывоза наших ракет обратно. И потом— хоть кто–нибудь извинился, признался? Да ничего подобного.

А еще через несколько лет наши танки вошли в Прагу, и я помню, как в райкомах партии по всей Москве собирали лекторов, пропагандистов и агитаторов, чтобы дать им официальную установку : наши войска на д в а ч а с а (!) опередили ввод в Чехословакию войск НАТО. Кстати, потом то же самое будут говорить об Афганистане: несколько месяцев тому назад один таксист, ветеран — «афганец», сказал мне: «А все же не зря мы туда вошли, ведь еще несколько дней — и в Афганистане были бы американцы».

А еще я помню историю со сбитым южнокорейским пассажирским авиалайнером, когда погибли сотни людей. Официальная версия гласила, что самолет просто ушел в море, всем выезжавшим за границу строго–настрого было приказано только это и говорить. А Чернобыль, когда простые советские люди, поверившие в официальную линию («всего лишь авария») писали в «Правду» письма с протестом. Против чего? Против того, как довели атомную станцию до катастрофы? Да нет, что вы! Против бессовестной клеветы западных средств информации, которые брешут что–то о радиоактивности, об угрозе жизни людей. И помню фото в газете: собачка, виляющая хвостиком, и текст: «Вот один из чернобыльских домов. Хозяева на время уехали, а песик сторожит дом».

Ровно 65 лет я жил в царстве лжи. Самому тоже приходилось врать — а как же... Но повезло — я был востоковедом, можно было по мере возможности избегать сюжетов, требовавших разоблачения Запада. А сейчас, когда студенты спрашивают: «Действительно ли советская система была самой бесчеловечной и кровавой?», — я отвечаю: «Нет, был и Чингисхан, и Тамерлан, и Гитлер. Но вот более лживой системы, чем наша, не было в истории человечества».

Почему я все это вспомнил? Даже не знаю. Может быть потому, что где–то промелькнула какая–то информация о каких–то неопознанных военных?

-Георгий Мирский историк, заслуженный деятель науки РФ
http://ehorussia.com/new/node/9422

Сьогодні уже всім і в Україні, і в світі зрозуміло що США, Великобританія та європейські держави не виконали своїх союзницьких зобов’язань щодо України згідно з будапештським меморандумом, фактично як і Росія, порушивши свої обіцянки гарантій безпеки.
Російську військову агресію проти суверенної демократичної держави в центрі Європи ніхто з західноєвропейських держав не збирається зупиняти силовими методами, обмежившись декларативними санкціями. Єдиними державами, які закликають підтримати Україну військовими засобами є Польща та країни Прибалтики. Це і має стати для українців новим зовнішньополітичним вектором.
Безсилля Заходу
Незважаючи на багатократну економічну, демографічну і військову перевагу над Росією, країни Заходу не хочуть поки що вступати у пряме військове протистояння з росіянами, хоча сьогодні, поки Росія не набрала ще більше потужності, вирішити проблему агресора у Східній Європі ще можна порівняно невеликою ціною.
Однак США та Європа не збираються воювати за Україну. Директор кризового центру Верховного командування військовими силами НАТО в Європі (SHAPE) бригадир Гаррі Дікен (Gary Deakin, Великобританія) відповідаючи на запитання про дії альянсу в разі просування російських військових підрозділів в Україну, пояснив, що в цьому випадку дії НАТО будуть спрямовані на забезпечення поінформованості про ситуацію і на гарантування безпеки союзників.
«Я не припускаю, що ми дислокуємо підрозділи в Україні», – сказав Дікен.
Безпрецедентна агресія Росії та пасивна політика президента Б. Обами зробили гарантії ядерної безпеки США дешевшими за папір на якому написані, і стали латентним сигналом до всезагального ядерного озброєння. Захід проявив слабкість і не збирається застосовувати силу.
Країни Заходу продемонстрували всьому світові, що готові захищати демократію лише там, де є нафта, як це сталося в Кувейті, Іраку та Лівії. В 1991 році після нападу Саддама Хусейна на багатий нафтою Кувейт, через кілька місяців 600-тисячна армія США та європейських союзників нанесла нищівні удари по військах агресора.
Продемонстрували свою військову спроможність у війні за лівійську нафту Франція та Італія, авіація яких здійснювала авіанальоти на лівійські міста. Як бачимо, проблеми демократії в Північній Африці та в Азії хвилюють наших західноєвропейських партнерів більше, аніж загрози демократії і російської анексії в європейській Україні.
Зрада Європи як історичний тренд
До судетського «референдуму» 1938 року гітлерівська армія була досить слабкою, після десятиліть військових обмежень. Однак, з приєднанням Чехословаччини, військові й автомобільні заводи Сілезії та Моравії значно підсилили воєнний потенціал Вермахту і дали можливість завоювати ресурси решти європейських держав, зокрема промислові райони Північно-Східної Франції. Західна Європа не виконала своїх зобов’язані щодо Чехословаччини, проігнорувала загрози анексії Австрії, радянську агресію проти країн Прибалтики та Фінляндії, пасивно поставилася до нападу Гітлера на Польщу в 1939 році й дозволила розподіл польської держави, ведучи пасивну «дивну» війну. Англійці і французи запропонували тоді Польщі єдину військову допомогу – 10 тисяч застарілих гвинтівок. Незважаючи на формальне оголошення війни Німеччині, фактично бойові дії у Європі розпочалися лише коли Гітлер напав на Бельгію та Францію, однак тоді вже зупинити німецьку військову машину було значно важче.
У відносинах з Україною на протязі ХХ століття Європа періодично виступала у ролі зрадника. Антанта не хотіла підтримати ні УНР у боротьбі проти найжорстокішого тоталітаризму в історії людства, ні ЗУНР, не давши шансу на існування хоча б клаптика незалежної української держави.
У 1990-их роках позиція Європи щодо незалежної України зводилася лише до повчань демократії та до вимог здати ядерну зброю, без жодних конкретних гарантій. Злиденні Румунію і Болгарію, маленькі Литву, Латвію та Естонію без особливих вимог прийняли і в ЄС, і в НАТО, а Україні вже 20 років висувають безліч вимог і обіцяють розглянути це питання у «середньостроковій перспективі».
Всі розмови про те, що просування НАТО на схід до кордонів Росії, викликатиме роздратування Кремля є не чим іншим як дипломатичним фейковим конструктивізмом, оскільки Польща та країни Прибалтики як члени НАТО вже давно біля самих кордонів РФ, а Естонія з натівськими літаками взагалі знаходиться за 160 кілометрів від Санкт-Петербурга, і нічого Росії не сталося. Тому всі спроби не допустити Україну в НАТО є не захистом безпеки Росії, а збереженням України в зоні російського впливу.Балто-Чорноморський союз як альтернатива східно-західному вектору
Очевидно, європейці або забули як танки харківського виробництва за наказом з Кремля давили повсталих німців в НДР, демонстрантів на вулицях Праги та Будапешта, або вважають що принісши в жертву Україну, Путін зупиниться на досягнутому. Провівши «розвідку боєм», Росія зрозуміла, що США не наважиться її зупиняти військовим чином, то ж з огляду на кримський прецедент, в багатьох аналітиків немає впевненості, що черговій російській агресії не піддасться Естонія чи Литва, в яких мешкає 25-30 етнічних росіян, які між іншим позбавлені права громадянства без знання місцевої мови. США та Європа в разі появи «зелених чоловічків» у Прибалтиці звичайно висловлять «дуже глибоке занепокоєння», однак захищати Естонію, як свою землю, однозначно не будуть.
Ну для чого піддавати небезпеці ядерного удару американські міста і ставити світ на межі атомного апокаліпсису заради маленького Криму чи Естонії, де й так живе багато росіян. Очевидно, що обмежаться сумно відомими санкціями, внаслідок яких, наприклад Білорусь, Іран чи Куба себе досить добре почувають, а Росія з її багатими ресурсами відчує лише незначний дискомфорт.
Підстави формування Балто-Чорноморської осі
Фактично єдиними потенційними союзниками України, як і потенційними жертвами російського тиску є наші найближчі сусіди Польща, Румунія і Молдова, а також Грузія, Литва, Латвія та Естонія. Від російської експансії прагнуть себе захистити також Азербайджан та Туреччина.
Грузії та Молдові ніякі міжнародні гарантії та обіцянки США не допомогли зберегти територіальну цілісність і безпеку своїх громадян. Штучно створені російськими спецслужбами невизнані республіки – Абхазія, Південна Осетія та Придністров'я стали постійними інструментами дестабілізації та російського тиску на колишні «братні народи». Попри усю демократичну та правозахисну риторику про необхідність поважати державний суверенітет, Захід так і не зміг захистити ні Молдову, ні Грузію, ні Україну від російської агресії.
Серйозні підстави для формування оборонного союзу з сусідами регіону є у Польщі, яка вже має історичні приклади «допомоги» західних союзників у 1939 та з 1945 по 1989 роки. У той час, як Німеччина і Франція рахують гроші від партнерства з Газпромом, не вбачаючи у Росії загроз для власної безпеки, для Польщі недопущення просування Росії до своїх кордонів є питанням виживання, що й зумовлює всебічну підтримку офіційною Варшавою України. Польща та Литва є єдиними країнами, які розглядають можливість військової допомоги Україні у захисті від російської агресії. Окрім того, ще в березні, польські дипломати на засіданнях структур ЄС наголошували на необхідності відновлення Україною ядерного статусу, що є ще одним прикладом демонстрації справжніх союзницьких відносин, а не «глибокої стурбованості».
Рішуче виступає за територіальну цілісність України і Туреччина, яка, між іншим, вже виграла одну кримську війну й має з Росією давні антагоністичні відносини. Захист кримських татар, а також всього тюркомовного та мусульманського населення Російської Федерації, зокрема татар, башкир, чувашів, волжсько-камських булгар, як етнічно-споріднених народів, Туреччина вважає своїм головним цивілізаційним завданням. Зоною спірних інтересів між Росією та Туреччиною є також Азербайджан, Кавказ і тюркомовні мусульманські країни Середньої Азії, які всупереч історичній та культурологічній логіці потрапили під вплив «русского мира», проти чого активно бореться Туреччина.
Всі ці обставини та спільність інтересів країн Балтійського та Чорноморського регіонів зумовлюють об’єктиві підстави для формування принципово нового військово-політичного союзу на території Східної Європи. Окрім згаданих держав, до нього в теоретично в перспективі могли б вступити Румунія, Болгарія, Сербія, Білорусь (після ліквідації режиму Лукашенка), а також Швеція та Фінляндія, яка взимку 1939-1940 років також чекала допомоги від західних союзників.
Між іншим, обидві ці держави так і не вступили в НАТО, що робить актуальним для них питання пошуку союзників. У такому Центрально-Східноєвропейському, або Балто-Чорноморському союзі будуть об’єднані більшість слов'янських і православних народів, багато з яких історично й генетично споріднені, а також мають спільні економічні, культурні та військово-політичні інтереси. Релігійна і мовна різноманітність країн учасниць сприятиме гарантуванню рівноправності кожної держави та не дозволятиме домінувати в Союзі одній з них – так як це бачимо в Нато та Митному Союзі.
Балто-Чорноморський союз як альтернатива східно-західному вектору Історичні прототипи Балто-Чорноморського союзу
Ідея геополітичної єдності навколо Балто-Чорноморської осі висловлювалася ще за часів УНР Михайлом Грушевським, а також ідеологом українського націоналізму 1930-х Юрієм Липою. В своїй праці «Орієнтація чорноморська», що входила у трактат «На порозі Нової України», Грушевський виклав основні ідеї щодо ролі Чорного моря у визначенні політики України, що фактично стало геополітичною концепцією. Уряд УНР в екзилі покладав надії на антиросійський союз разом з Кубанню, Доном, Тереком, народами Кавказу. Юрій Липа став автором геополітичної «Чорноморської доктрини», в якій вказував на історичну спільність орієнтації за віссю Північ — Південь — від Скандинавії та балтійських країн до Чорного моря і Малої Азії.
Однак балто-чорноморська геополітична спільність не була лише теоретичним конструктом інтелігентів-публіцистів, а століттями існувала у формі потужних супер-держав, в надрах яких і народилася українська нація та культура. Праобрази цієї спільності існував з часів Київської Русі, що сформувалась уздовж торговельного шляху «із варяг у греки», а в часи походів князя Святослава і включення у зону інтересів Києва Кавказу та Балканського півострова, зокрема Болгарії, цей союз повноцінно існував тисячу років тому. Велике князівство Литовське у складі Литви, Білорусі й України простягалося від Балтійського по Чорноморське узбережжя і було мабуть одним з найсвітліших періодів історії українського народу після занепаду Київської Русі. Ця епоха відзначалася вільним розвитком православ’я, української мови та культури без будь-яких східних чи західних культурних гегемоній.
Ще одним, але менш успішним проектом втілення балто-чорноморської єдності стала Річ Посполита, яка зазнала розколу та колапсу через надмірний польський імперський шовінізм. Сьогодні польські публіцисти, зокрема Юліуш Мірошевський, обгрунтовують необхідність визволення від Росії територій, ULB (Україна, Литва, Білорусь), причому без перегляду існуючих повоєнних кордонів Польщі на засадах мирного співіснування. Ця концепція, стала засадничою для сучасної східнополітичної дипломатії Польщі. Відмовившись від імперських амбіцій, Польща, вміло перезавантажує свої історичні стосунки з українцями, білорусами та литовцями, що дає шанс народам, які колись творили Річ Посполиту на порозуміння. Після розпаду СРСР так звана ідея «міжмор'я» і, зокрема, відродження Речі Посполитої, знову набула популярності в колах польської інтелігенції.
Спроби побудови такого військово-політичного союзу засвідчують дипломатичні взаємини Хмельницького і Мазепи зі Швецією та Туреччиною, успіх яких, міг би кардинально по іншому повернути колесо історії та долю українського народу. Можливо при домінування сильної Україні в союзі з Швецією чи Туреччиною Московія ніколи б не стала великою державою, і разом з незалежними Татарстаном, Марій Ел, Карелією, Башкирією, Удмуртією та Чувашією мирно животіла б собі на задвірках Північно-Західної Євразії.
За часів Л. Кучми, який, як свідчить подальша історія, непогано розумівся на геополітиці, у 1997 році утворюється ГУАМ у складі країн Чорноморського регіjну Грузії, України, Молдови, Азербайджану — альтернативна структура інтеграційним проектам Москви на теренах СНД. Білоруський Народний Фронт і Народний Рух України на початку 90-х років також активно просували проект Балто-Чорноморского Союзу (БЧС).
Військово-економічний потенціал «Балто-Чорноморської осі»Балто-Чорноморський союз як альтернатива східно-західному вектору
У соціально-економічному та демографічному аспекті Балто-Чорноморський геополітичний блок міг би стати потужним світовим гравцем, адже наприклад Туреччина займає 17 місце в світі за рівнем економічного розвитку. Інша потенційна учасниця Польща перебуває в межах перших 25 розвинутих держав, що в поєднанні з відновленим аграрно-промисловим потенціалом України може скласти гідну конкуренцію провідним економічним союзам типу ЄС, АСЕАН чи МЕРКОСУР, а Митний Союз Росії та Казахстану за основними сумарними еконономічними показниками цих держав вже сьогодні залишається далеко позаду. Для порівняння – бюджет Бельгії чи Голландії більший за бюджет Росії та Казахстану.
У демографічному відношенні лише 70 млн населення Туреччини, разом з 45 мільйонами українців та 38 мільйонами поляків перевищують 136 мільйонів населення Росії, значна частина якого є тюркомовними мусульманами та сепаратистами.
У військовому аспекті такий союз потенційно перевищуватиме російські збройні потужності і стане вагомим стримуючим фактором у подальших експансіоністських планах Кремля. Військово-морський флот Туреччини, побудований німецькими компаніями є найпотужнішим в регіоні й значно випереджає за озброєннями російські застарілі радянські зразки.
За необхідності і ядерний арсенал може бути в найкоротші строки створений технологічними центрами цих потенційних країн учасниць, від яких європейська спільнота більше не матиме навіть морального права вимагати без’ядерного статусу в умовах власної безсилості перед російським агресором.
Сьогодні Україна в черговий раз за 300 років намагається вирватися з російської зони впливу під гаслами «Назад до Європи», якій українці навіть як дешева робоча сила не особливо потрібні. Під час Революції Гідності, українці гинули і зазнавали побиттів, арештів за прапори Європейського Союзу, у той час як жоден німець чи француз за цей синій шмат тканини і пальцем безплатно не поворухне. А чиновники ЄС натомість ще рік думатимуть та носитимуть папери по кабінетах щодо доцільності запровадження безвізового режиму з Україною.
Фактично ЄС сьогодні більше потрібен країнам Центрально-Східної Європи, аніж наприклад Франції, впливові політики якої обіцяють виборцям вивести свою країну з Євросоюзу, щоб французи не годували грецьких чи прибалтійських «дармоїдів». Отож різниця у інтересах між Західною та Центральною Європою дедалі поглиблюється, при чому країни Центральної Європи стараються бути більшими європейцями аніж французи чи німці, яким об’єднана Європа не є духовною цінністю.
Можливо, Україні варто змінити східно-західний вектор зовнішньополітичної орієнтації, який окрім цивілізаційного розколу держави не приносить ефективних результатів, і почати будувати насамперед військово-оборонний союз з країнами, в яких питання захист від російської агресії як і у нас, стало національної ідеєю.

Валерій Майданюк
http://www.naso.org.ua/main/954-balto-chornomorskiy-soyuz-yak-alternativa-shdno-zahdnomu-vektoru.html

Сіоністи та їхні шістки, евразійці, представники "савєцкава народа", українофоби та інша сволота намагається переконати Українців у тому, що 22 червня 1941 року нацистська Німеччина здійснила загарбницький напад на мирний Радянський Союз, що Третій Райх був для українців окупантом і завойовником. Але забувають при цьому додати, що окупувати можна лише Вільну Країну, завоювати можна лише Вільний Народ. Українці ж, станом на 1941 рік, знаходилися у комуно-большевицькому рабстві. Чи була Україна вільною та незалежною державою ? Ні! Отже окупувати окуповану країну Третій Райх не міг. Окуповану країну можна лише визволити! А яким чином з'явився той СССР ? СССР виник внаслідок здійснення державного перевороту та збройного захоплення влади російськими революційними "інтернаціонал"-большевиками в російській імперії, яку вони перейменували в "СССР". А хіба Українська Народна Республіка добровільно зголосилися приєднатися до СССР ? Ні ! Російська большевицька "Червона Армія" завоювала Українську Народну Республіку збройним шляхом та терором встановила свою так звану "диктатуру пролетаріату". Українці були Вільним Народом в тому СССР ? Знову ні! Українці були большевицькими рабами. Причому комуно-большевики дуже активно знищували українців штучно створеними Голодоморами, масовими розстрілами та концтаборами ГУЛАГу. У період з 1917 до 1941 було знищено третину Українців (це за скромними підрахунками)! Такими темпами азійські комуно-большевики повністю знищили би українців ще до кінця двадцятого сторіччя, звільнивши при цьому життєвий простір для себе. Єдина причина чому цього не сталося - військове вторгнення Німеччини до СССР. Німці звільнили українців від сталінської тиранії, від комуно-большевицької україноненависницької адміністрації, від колгоспного рабства, від комуно-большевицьких комісарів та терору НКВД, повернули селянам відібрану колгоспами землю. Дали змогу українцям, які зголосилися допомагати українському союзникові Третьому Райху, вести гідне життя і годувати свої сім'ї. Ті, хто допомагав німцям визволяти Україну від сталінської влади, служили у поліції, воювали в Українському Визвольному Війську, у Дивізії "Галичина", чи інших військових формуваннях Третього Райху, отримували хорошу зарплатню, одяг, гарні продуктові пайки і навіть пристойні цигарки, які можна було продати на ринку, а їхні сім'ї знаходились на повному забезпеченні німецької влади: хто не мав житла - отримував його! Німецькі визволителі дали змогу українським юнакам пройти військовий вишкіл в лавах юнацьких "Вихованців СС", а чоловікам в Українському Визвольному Війську та у Дивізії "Галичина", які стали прообразом майбутньої Української Національної Армії. Історія не знає умовного способу, але якби війну виграла Німеччина та її союзники, то ми би не мали ще 46 років комуністичного маразму. Ми не мали би штучно створеного червоними окупантами голоду у 1947 році на східній Україні, Українці не гнули би спини зранку до ночі за галочки - за "трудодні" у колгоспному рабстві, не маючі навіть пашпортів, як колгоспний скот на фермі. По розпаду СССР, Україна не мала би 20 років гнилої "демократії", збагачення колишніх партноменклатурників, кримінальників, хозарських крадіїв, які прихватизували собі всю промисловість країни. Не було би розгулу бандитизму і зубожіння трудящих в лихі 90-і роки. Українські заробітчани не поневірялися би по світах задля того, щоби прогодувати своїх дітей. Ми не мали би засилля дегенеративної "поп-культури" і пропаганди толерантности до збоченців, не було би нашестя мігрантів з Африки, Азії та Кавказу в наші міста, які нахабно себе поводять, займаються злочинністю, бандитизмом, торгують наркотиками та зброєю, вивозять українок за кордон у рабство у будинки розпусти, а корумпована міліція їх охороняє та захищає. Ми не бачили б сьогодні по тель-авізору нахабних, переважно хозарських фізіономій - олігархів, політиканів, демагогів та придуркуватих жартівників, не гралися б у шахрайські "вибори" (коли майже будь-який результат - програшний!), не сперечались би про те, хто кращий - брехлива хозарка з фарбованою косою, донецький бандит кримінальник, совковий боксер-малорос, чи хозарський кролик бакс-бані "кіндер-сюрприз". На жаль, історію не зміниш. Що виграла б Україна від перемоги Третього Райху? Після війни на території Райхскомісаріату Україна (а він, навіть згідно зі сфальсифікованим після війни "Планом Ост", включав би в себе всі етнічні українські землі) була б створена національна Держава, на кшталт глінківської слов'янської Словаччини чи усташівської слов'янської Хорватії.А чи є сьогодні Україна незалежною українською національною державою? Чи Українці керують своєю країною? Україна належить Українцям? Відповідь, гадаю, ви знаєте й самі. Загрозою "фашизму" та "нацизму" українців лякають саме ті, хто понад 20 років грабує Українську Державу і Український Народ.
Безумовно ми співчуваємо тим українцям, які загинули у боях з військами Третього Райху у лавах окупаційного сталінського комуно-большевицького війська, ніхто не має сумнівів у їхньому героїзмові. Форсувати Дніпро з однією гвинтівкою на трьох це подвиг. Ми співчуваємо також мирним жертвам від бойових дій Армії Третього Райху. Ніхто не применшує кількість тих жертв. Проте, розуміючи різницю між жертвами від бойових дій під час ведення війни і жертвами цілеспрямованого геноциду українського народу у мирний час, розуміючи різницю в масштабах жертв, ми в першу чергу звертаємо увагу на тих, хто завинив перед українцями більше, і вважаємо тих, що роблять навпаки або нерозумними невігласами, або свідомими ворогами Української Нації і Української Держави. Вороги українців вигороджують більше зло методом переводу стрілок на менше зло, використовуючи совєцькі пропагандистські штампи більшого зла.
Щонайменше 220 тисяч Українців воювало у лавах 14-ї Ваффен-Гренадерськоїp; дивізії СС "Галичина", Другої дивізії Української Національної Армії, батальйонів Нахтігаль та Роланд, помічників Люфтваффе ("СС-гельфер"), танкових дивізіях СС; Вікінг, СС Фрундберг, 22-ї дивізії Кейтеля, 9-ї танкової дивізії СС "Хоенштауфен", бригаді Нора та інших військових підрозділах Третього Райху. Ці українські патріоти разом з сотнями тисяч своїх однолітків - молодих німців, італійців, бельгійців, французів, данців, голландців, норвежців, фінів, естонців, латвійців, хорватів, словаків, угорців та інших представників Европейських націй бились насмерть, щоби різноманітні недолюдки горіли в пеклі, або смоктали лапоть за Уралом. Щоби капіталістична плутократія та євразійський стадний колективізм назавжди зникли з нашої землі. Тоді вони не змогли, вони програли той бій. Але на зміну ЇМ прийшли МИ ! Ми пам'ятаємо їхню боротьбу та продовжимо її ! Боротьа триває й День Перемоги ще не настав !

Слава Героям!



друг Ґвер

21.06.2012

http://www.naso.org.ua/main/518-22-chervnya-1941-r-okupacya-chi-vizvolennya-.html

Економіка держави тісно пов’язана з усіма векторами державної політики і в тій чи в іншій мірі визначає її військову могутність, зовнішньополітичний вплив, матеріально-побутову культуру тощо. Ступінь розвитку економіки, економічні можливості держави, в свою чергу, залежить від двох чинників: перший – ресурси держави (в тому числі людські, організаційні та інтелектуальні); другий – форма господарювання (яка визначає ефективність використання ресурсів). І якщо перший чинник у певний проміжок часу є сталим та відносно незмінним, то другий залежить від політичної волі керівництва держави. Економічна політика, яка визначає спосіб використання господарських ресурсів є тим матеріальним базисом на якому тримається державна політика та всі її сфери.
Яким матеріальним базисом держави є найбільш поширена у світі капіталістична форма господарювання? До якої мети вона прагне та які засоби використовує? Нерозривно пов’язана з сучасною, так званою, «демократією», капіталістична система господарювання обов’язково призводить до олігархії (влади найбагатших), яку сьогодні називають «демократією» з політкоректних мотивів. Будемо політкоректними – на сьогодні демократи-капіталісти найбільш паразитуюча верста суспільства. Мета капіталістичної системи – ще більше збагачення багатіїв. Засіб – максимальне визискування з робітників. Що стосується комуністичної системи (принаймні її радянського варіанту), то роль капіталістів-паразитів там успішно виконувала партійна номенклатура, яка збагачувалася не пропорційно своєму вкладу у виробництво матеріальних та культурних цінностей.

Щодо сучасної України – паразитарний спосіб життя веде значний прошарок суспільства. Паразитизм, як бажання збагатитися за рахунок інших, став майже національною ідеологією. Олігарх-міліонер паразитує у великому масштабі, ринковий спекулянт – у малому. Психологія паразита однакова – різні лише можливості. Той хто ошукує одну людину, маючи можливість, з такою ж легкістю, обікрав би й декількох тисяч. Суть капіталістичної психології – збагачення за будь-яку ціну й будь-яким способом. Не змінивши цю психологію капіталізм не знищити. Так само й зміна форми власності, без зміни паразитарної психології й культу наживи та споживання не дасть жодних результатів.Економічна політика
В економічній політиці повинен домінувати принцип прагматизму: форма господарювання відповідає економічній меті та інтересам держави. Тут одразу виникає питання про розподіл суспільних благ, про інтереси загалу й індивіду. Для соціал-націоналізму це питання вирішене – інтереси загалу вищі інтересів окремого індивіду, в інтересах загалу забезпечення соціальної справедливості (суспільство дає кожному стільки, скільки він створив для суспільства). Що стосується форми власності та підприємництва соціал-націоналісти дають чітку відповідь. «Ні!» - ліберальній ринковій економіці. Державна власність для стратегічних галузей. Кооперативна та приватна власність у тих сферах де це дасть більший економічний ефект. Вся підприємницька діяльність здійснюватиметься під державним контролем. Форма власності, як така, має другорядне значення. З точки зору прагматизму та здорового глузду хай те, яка форма власності краща визначає конкурентна боротьба. Головне створити умови для чесної конкуренції. Наш девіз: «Геть соціального паразита! Незалежно хто він: бізнесмен чи держслужбовець»

http://www.naso.org.ua/main/374-ekonomchna-poltika.html

Тема слов'янської єдности наразі є актуальною, але слід чітко розуміти, що таке дійсно правдива єдність слов'ян і відрізняти її від суррогатної побрехеньки, яку нам підкидає Крмель, під привабливою й оманливою вивіскою "Славянскоє єдінство". Оскільки на цій темі є багато спекуляцій, спробуємо розібратися.Для початку, що означає "слов'яни" ? Слов'яни - це група споріднених за МОВОЮ та КУЛЬТУРОЮ народів. Український Народний Соціалізм, як спадкоємець ідеології Соціал-Націоналізму та ідеології автентичного Українського Націоналізму (1929-1941 р.р.), на перше місце ставить не мову, культуру та релігію, а расу та кров, себто генетику й антропологію, виходячи з біологічної сутности людини."Засади раси – ключі історії. Мутнавість історії походить з того, що історію пишуть люди, несвідомі цієї засади. Мова і релігія не творять раси: одна єдина річ творить расу, а то є кров". Євген Маланюк
Слов'янські народи - це, у першу чергу, спорідненість мов та культур, а не раси та крови. Слов'яни кровно споріднені між собою в тій чи іншій мірі, але кожен слов'янський народ споріднений так само й з неслов'янськими народами. А ось у якій мірі якийсь конкретний слов'янський народ, і з ким конкретно споріднений, досліджує антропологія, генетика. Кожний слов'янський народ пройшов свій власний шлях етногенезу. Існує в Одесі організація з пафосною назвою "Славянскоє Єдінство", яка імітує бурхливу діяльність. Називають себе "націонал-соціалістами" і, при цьому, ненавидять Третій Райх, Гітлера і святкують "дєнь пабєди" совків-сталіністів над Націонал-Соціалістичною Німеччиною. Ще більшу ненависть і презирство в них викликають українці, які боролися за свою волю та свободу і незалежність як від царської монархічної імперії , так і від червоної комуно-большовицької «савєцкой Расіі». Ворогами для "Славянского Єдінства" є герої українського народу, які билися за власну національну державу, учасники національно-визвольних змагань української нації - видатні діячі УНР, гетьманської Української держави, вояки УНР, крутянці, УСС, УВО, УГА, ОУН, УПА, УВВ, УНА, Дивізія "Галичина". «Націонал-соціалісти» зі "Славянскава Єдінства" прославляють совєцьких героїв і ностальгують за створеним хозарами та кавказцями концтабором Білих народів - СССР, відмовляються від ідеї расово чистої Нової Европи та прагнуть відтворення мультирасової, мультикультурної азійської російської імперії, тільки під новою назвою. "Славянскоє єдінство" разом з організацією "Єдиноє атєчєство", що її очолює напів-гагауз напів-циган Кауров, проводило "Єкатєрінєнскій марш" під прапорами Російської Федерації. 22 травня 2011 р. біля головного корпусу Одеського університету імені Мечникова, ці "націонал-соціалісти" - "Славянскоє Єдінство" разом з комсомольцями та іншими прихильниками проросійських сил, розтоптали прапор ОУН-УПА. При цьому, вони разом вигукували "Одєса смєлєє, гоні фашиста в шею", "Наша родіна СССР" і ...."Слава Русі". Тобто "націонал-соціалісти разом з лівими провели фактично афашну акцію. " Їхній «русскій націонал-соціализм» опускається до рівня Компартії, "Прогресивних соціалістів" и «Родіни» Маркова. Ностальгія по імперьскому Совку всуміш з дореволюційним чорносотенстким мракобіссям, вкупі з евразійством. У результаті виходить такий собі комуно-монархізм з ідіотських аксіом накшталт «Москва – Третій Рим», зі страшилками про «жидо-масонський Захід», прогнивши Европу, разом з маячньою про нібито вигаданий український народ, штучно створену українську мову, штучно створену австро-угорцями, ворогами Росії Українську державу. Ці "об'єднувачі" слов'ян трактують український народ як “побічний продукт історичного розвитку”, таке собі “історичне непорозуміння”, результат “зовнішньої інтриги” "польсько-німецько-австрійсько-угорсько-жидівської", тимчасом як самі росіяни є коли не єдиним, то принаймні головним спадкоємцем Київської Русі, “великим народом” (“богоносцем” в царські часи), “оплотом світового революційного руху” в часи совєтські, тобто народом зі спеціальною історичною місією - об’єднати довкола себе усіх слов’ян (“слов’янофільство”), європейців і азіятів (“євразійство”), весь світ (більшовицька “світова революція”). Разом з тим в них йде повна профанація солярної слов'янської символіки, яку ці «світочі русского націонал-соціализму» використовують. Організація "Славянскоє Єдінство " - прокремлівська організація, Українська держава є для них ворогом №1. А також українська мова (малоросійскоє нарєчіє), українська культура, українські цінності, українське трактування історії, українські герої, українські релігійні організації. У Харкові подібною "братньою" "Словянській Єдності" организацією є "Новая Русь" .Вони теж називають себе націонал-соціалістами. Але ця ж таки "Нова русь" проводить разом з антифашистськими організаціями акції в Харкові та харківськоі області, а лідер "Нової Русі" Константин Кротов є рядовим членом "Русской общины Харькова", організації, яку очолює відомий "антифашист" Павло Тищенко. Неоднаразово ці любителі "совка" проводили, так звані, тверезі пробіжки "За Русь!" , участь в яких брали люди с радянською символикою в футболках "СССР" та російскими імперками. Останньою краплею став напад активістів "Нової Русі" на відомого бійця з рухом "антифа", організатора маршів УПА та активного діяча українського правого руху Харкова Олега Голтвянського. Під час проведення переговорів з приводу створення "Альянсу Патріотичних Сил" , активісти "Нової руси" підступно напали на Голтвянського, який розраховуючи, що йде на перемовини до союзників прийшов один та без зброї. Лише дякуючи тому, що Голтвянський набагато сміливіший та більш фізично підготовленний, ніж, так звані, спортсмени, йому вдалося розігнати нападників. Наразі, активісти "Нової Русі" розшукуються націоналістами для проведення виховної роботи.
Нема сумніву, що за діями "Слов'янської Єдності" та "Нової Руси" стоять спецслужби Росії. Відомо, що як Медведчук та його "Український Вибір", який кришує "Новую Русь" так і Марков та його "Родіна", яка кришує "Словянську Єдність" є агентами Кремля. Наразі, москвабадський Кремль, якраз і є головним ворогом не тільки українського народу, але й русского, позаяк русскіє в РФ-ії не мають власної адміністративно-територіяльної одиниці, не визначені в російському законодавстві як титульна нація і державотворчий етнос, і взагалі жодним чином ніяк не визначені офіційно. Фактично, за російським законодавством ніяких русскіх нема, їх ніби й не існує. А ось всякі хакаси, ханти, мансі, буряти, евенки, якути, ногайці, чеченці, черкеси, й т.п. визначені законодавчо, й мають власні автономії. Навіть євреї, які не є корінним наородом Росії, мають власну власну автономну єврейську область в зі столицею Біробіджан. В Росії проживає більше 140 корінних народів, а корінний слов'янський народ лише один - русскіє, (окрім етнічно українських територій РФ). Тож Росія не є слов'янською країною. Нацменьшини знаходяться в упривілейованому стані, порівняно з русскімі. Дотації з бюджету РФ-ії викачують з етнічно русскіх територій і йдуть вони в нерусскі суб'єкти федерації.
Бачення слов'янської єдности, «Славянского Єдінства» і подібних до них організацій, є ніщо інше, як пропаганда нового наднаціонального утворення з боку кремля, це реконструкція нового СССР. Це "єдність" кремлівського пастуха зі стадом. «Слов’янська єдність», як Союз нинішньої РФ-ії, України і Білорусі – це насправді не союз слов’ян, а союз росіян і російськомовних совків Росії, України і Білорусі. Притягувати сюди за вуха справжніх українців і білорусів – типовий фальшивий ідеологічний хід імперської Росії. Тим більше притягати сюди інших слов'ян - чехів, словаків, словенців, поляків, хорватів і т.д. Вони лише прикривають своїм фальшивым "Славянским Єдінством", солярною символікою та привабливою назвою «націонал-соціалістів» тупе совкофільство. Нинішня РФ-ія - антиевропейське антиБіле державне утворення, "Велика Азія", нова "Золота Орда", на чолі з московським ханом, до складу якої, як за часів російської імперії, так і за нинішньою "федерації" входять території, населені расово чужими, ворожими слов'янам племенами (монголоїдами та кавказцями). Сьогоднішня РФ-ія відносить азіатів з кавказцями, чиї "суб'єкти" входять до РФ, до "корінних народів Росії". Москвабад задля зміцнення власної імперії, яка тріщить по швах, та утримується лише військом, «поліцією», ФСБ та жорстким авторитарним тоталітарним бюрократизмом, реалізує наднаціональну імперську ідею переплавлення в котлі асиміляційної політики русскіх з нерусскімі, слов'ян з неслов'янами - монголоїдами, кавказцями, різнокольоровими мігрантами. Кремль створює штучну націю "расіянє", знищує генофонд Білої Раси, русскіх, і в цей асиміляційний котел кремлівські сатрапи хочуть втягнути Україну. А навіщо їм Україна та Білорусь ? "Братья-славянє", як вони нас лицемірно называють, мають стати гарматним м'ясом для збереження цілісности їхньої Азиопської імперії. Російські чиновники цього особливо й не приховують: "После вступления Украины в ТС 7 млн украинцев переселят в Сибирь, — «Единая Россия» (http://hvylya.org/news/posle-vstupleniya-ukrainyi-v-ts-7-mln-ukraintsev-pereselyat-v-sibir-edinaya-rossiya.html)
У столиці РФ-ії, Москвабаді сконцентрований антитинаціональний, антислов’янський, антиевропейський, антиБілий дух, який прагне підкорити всі нації Східної Європи, задля підживлення штучної імперської спільноти, на якій тримаються кремлівські паразити. Кремлівський проект РФ-ії під пануванням чужорідської олігархії веде до вимирання білого населення та розчинення слов'ян в іншорасовій масі. Для кожного нормального українця, для кожного справжнього слов'янина державність українського народу є аксіоматичною.
До тих хто виступає проти української державности, наше ставлення має бути як до ворога нашої нації. Хто, живучи в Україні і з'їдаючи український хліб, одночасно дає прислуговує ворожому московському імперіалізмові — той ворог українського народу. Передумовою братніх стосунків з русскімі та іншими слов'янами є їхня лояльність до Української держави.
Державна національна політика має випливати з Ідеї Нації - повновладдя українського народу у своїй країні. Могутня Українська Держава, яка гарантує безупинний розвиток сили, слави, багатства і простору (впливу) української нації. Треба усвідомлювати принципову різницю між правами національних слов'янських меншин і нахабними реваншистськими претензіями колишніх окупантів та колонізаторів, які прикриваються інтересами національних меншин. Слов'янам неукраїнцям в Україні необхідно сприяти національному відродженню і самоутвердженню українців і підтримати нашу боротьбу за свою національну державу – в ім’я міжнаціональної слов'янської солідарности та гарантованого майбутнього своєї спільноти в Україні.
Наше геополітичне завдання - Великоукраїнська імперія з центром в Києві. Проти темного, азійського, угро-фіно-тюркського проекту Москвабаду ми висуаємо світлий, чистий, слов'янський, европейський проект Києва. Ми заберемо назад свою справжню назву - Русь і згадаємо, що "Київ - мати міст руських". Ми остаточно утвердимося як центр слов'янства, з якого має розпочатися відродження Білої Европи, а згодом і всієї Білої Раси.
Єдність зі слов'янами РФ-ії можлива лише за умови ліквідації Російської Федерації, повної десовєтизації русскіх, та їхнього европейського цивілізаційного вектору розвитку. Співпраця тільки з антикремлівськими, антиРФ-івськими правдивими русскімі расово свідомими націоналістами. З українофобами, шовіністами та імперцями ніякої єдности бути не може.
Отже, "Славянскоє Єдінство" це ніяка не єдність слов'ян, а єдінство переселенців з Росії в Україні, яким українці та все українське є чужим насправді, їм ближчі російськомовні удмурти та чуваші. На кровно-расову чистоту їм начхати насправді. Їм важливіші чужі расово-етнічні землі в їхній імперії та "собственное ощущение русскости" якогось гагауза, молдована чи мордвина. І при цьому вони ще мають нахабство називати себе «націонал-соціалістами». Засадничою ідеєю Націонал-Соціалізму було те, що кордони держави Білого Народу мають збігатися з його етнічними кордонами, що Біла Держава не може мати у своєму складі територій, заселених представниками неБілої Раси. Така держава вважається протиприродною, оскільки в ній неодмінно буде відбуватися расове змішання білих з небілими, що й відбувалося в Російській імперії, СССР, та відбувається нині в РФ-ії. На першому місці націонал-соціалізм ставить не державний механізм, не мову, культуру, релігію, а Расу і Націю. Кожний білий народ має зберігати расову чистоту та власну національну ідентичність – аксіома НС ідеології. Асиміляція одним білим народом іншого білого народу є неприпустимою. Правдиві русскіє націонал-соціалісти виступають проти РФ-івської державности, проти Москвабаду, проти совкофільства, проти вбогої росіянської золотоординської азійської імперськости, вони за модерну технократичну Білу Европейську Русь, кордони якої збігатимуться з етнічними кордонами русского народу, вони активно співпрацюють з правими Европи. Їх меньшість серед русскіх, але вони є.
Слід розважити над простим питанням. А що конкретно зробило «Славянскоє єдинство» за весь час свого існування для об'єднання слов'ян? Тепер, щоб було зрозуміло їхнє "братнє" ставлення до України та українців, наведу для прикладу цитати учасників організації "Славянскоє Єдінство":

"общайся с кошерными хохлоправыми, которые под предводительством лучших сынов исраиля всегда боролись с кацапскими оккупантами зарады вэлыкых змагань нэньки
для любого русского националиста нет особой разницы между шавками и хохляцкими шовинистами. мы выступали не в поддержку коммуняк или их ценностей, там мы выступали против приезда тех галичанских идиотиков, приезжавших славить здесь свою хохлашку и её хэроев"

"у нас сейчас немного иные цели, чем привлечение симпатий со стороны рагулей-бандерлогов."

"люди которые борются с врагами русского народа,достойны уважения,какую бы тряпку они не избрали своим знаменем,в отличии от ярых сторонников славянского единства,отсиживающихся в этот момент дома и пишущих хвалебные оды и призывы к братской дружбе с "проукраинскими" предателями общерусского единства,ненавидящими все русское ( по их мнению москальское ) и пытающихся навязать своих мерзких хэроев - ренегатов и предателей Руси,всей стране."

"Табачник вроде бы первый более менее адекватный министр по этим вопросам, который хотя бы русский собачьей мовой не обзывает"

"диалог с про-бандеровскими русофобскими силами практически невозможен. Как ни печально констатировать , но это враги."

"в будущем в Украине появятся не только галичанские, а и украинские националисты...Не повернутых на сомнительных идеалах бандеры... Бандеровцы враги славянского единства.Любой трезвый человек понимает,что с такими ублюдками, дружить нельзя.Сепаратисты должны получить отпор."

Злость этот стяг (имперка) вызывает походу только у двух групп людей - толерастов и самостийныков.. А "про царскую империю" кстати не понял, что именно зазорного в стремлении объеденить искусственно разделённый народ в одном славянском государстве.

Подавляющая часть простого народа отождествляет понятие "украинец" с гражданством а не национальностью и если им предложат строгий выбор между русским и украинцем с перспективой насильственной украинизации, отказом от своих корней и истории (ведь они как правило не считают себя сынами приемниками парумесяных УНР/ЗУНР) и славлением сечевых стрельцов, бойцов оун-упа и 14 waffen ss дивизии, как единственных героев своего народа, то уверяю тебя, что большинство или как минимум половина выберет быть русскими, каковыми и называли себя их предки.

Украинцы - народ отмежевавшийся от своих русских братьев.Сама цель существования Украины,это не допустить возможности общерусского единства.

украину не нужно раскалывать, она и так уже расколота изначально. Она мертворожденная ибо была слеплена из двух разных по своей ментальности народов...украинцев и галичан.

Мне финно-угры ближе всяких там бандерлогов Галичины,а бандерлогов с Восточной Украины,я презираю еще больше.Это вообще какие-то извращенцы. русские всей Большой Руси мои родные братья,в независимости от места их проживания,на чувство родства влияет лишь его собственное ощущение русскости,которое является основопологающим.Далее следуют все славянские друзья Русского народа,т.е. сербы,болгары,словаки и т.д. На последнем месте галичанские мракобесы.А харьковские бандерлоги мне вовсе не братья.Правильно делают в Харькове,что не поважають українську мову. Нехай на русском языке говорят в русском городе.
(http://vk.com/topic-6069394_24429194?offset=20)

Ось про їхню "РУССКУЮ ІДЄЮ" :

"Единый процесс духовного развития народа России называется Русской Идеей. Не стоит придавать этому термину националистическую окраску, это уведет от его истинного содержания. Действительно, основную массу населения-носителя этого процесса всегда составляли русские, а также исторически тесно связанные с ними в единую социальную общность нации и народности, воспринявшие русский язык, культуру, традиции наравне со своими собственными (ТОБТО РОСІЙСЬКОМОВНІ ЯКУТИ,УДМУРТИ,НАНАЙЦІ,ТУНГУСИ,ОСЕТИНИ,ЧЕРКЕСИ а також інші монголоїди та кваказці - "ТОЖЕ РУССКІЄ"). Правильному пониманию Русской Идеи противостоит национализм всех мастей. Есть немало спекулирующих на проблеме "обрусения" всех национальностей, входивших в Российскую Империю и в Советский Союз. С другой стороны находятся "страдальцы" о том, что русские теряют свою "русскость", поглощаются "лицами иных национальностей". Русские являются в этническом и духовном отношениях интегральной нацией (ТОБТО РУССКІЄ МАЮТЬ ЗМІШУВАТИСЯ З ЯКУТАМИ,УДМУРТАМИ,НАНАЙЦЯМИ,ТУНГУСАМИ,ОСЕТИНАМИ,ЧЕРКЕСАМИ та іншими монголоїдами і кваказцями, І ЇХ "ОБРУСАЧІВАТЬ"). Классический русский язык несёт в себе слова, а иногда и обороты речи, имеющие арийское, романское, тюркское и другое происхождение. В нём можно найти следы всех наций, с кем осуществлялся контакт. Также в бытовых традициях, нормах этикета, культуре - чего только не приглянулось нашим предкам по всему миру! Сколько на самом деле различных племен и народов участвовали в формировании "этнически чистого" русского! Смешанные браки во все века были не таким уж редким явлением, войны и нашествия тоже оставляли свой заметный след в генах... Да и отсчет надо брать не от Александра Невского, а много раньше. Это должны понимать особо озабоченные своей "чистокровностью" русские. (ЦЕ ОЗНАЧАЄ НАЧХАТИ НА РАСОВУ ГІГІЄНУ). Русская нация по сути является результатом мощного национально-интеграционного движения мирового значения, основой которого была самодержавность, самодостаточность России. Это было не просто смешение наций и их идейных, культурных достижений. Реально интернациональная по происхождению масса русского народа создает духовный фундамент Русской Идеи. (ВЗАГАЛІ ТО РУССКІЄ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО БІЛОЇ РАСИ, А НЕ ДО МЕТИСІВ ЧИ МУЛАТІВ, А ОСЬ ЯКУТИ,УДМУРТИ,НАНАЙЦІ,ТУНГУСИ,ОСЕТИНИ,ЧЕРКЕСИ а також інші монголоїди та кваказці ДО БІЛОЇ РАСИ НЕ ВІДНОСЯТЬСЯ). И то, что сформировавшаяся в качестве ядра этого общества русская нация является носителем высочайших достижений человечества (МАБУТЬ ЙДЕТЬСЯ ПРО ВЛЯНКИ та БАЛАЛАЙКУ) вполне оправданно должно быть предметом национальной гордости. Но никакой "интернационализм" не может быть оправданием, когда главная инициатива в строительстве и управлении обществом отдается не этнически, а духовно несовместимым с Русской Идеей людям. Русские для других наций не "старший брат". Русские - их Духовная Гвардия. И нести это звание необходимо с подобающими Достоинством и Честью, чтобы ни у кого не возникало в этом сомнения." </i>
(http://www.vrazvedka.ru/idea/5-2009-11-25-10-16-21.html)

Все це евразійство не має нічого спільного з правою ідеєю. На перше місце ставлять висмоктану з пальця "духовність", не пояснюючі у чому полягає її сутність, асиміляцію монголоїдів та кавказців та їхню мовно-культурну росіянізацію, а також імперське державотворення. Тоді як права ідея на перше місце ставить расу та кров, генетику та антропологію. Борони нас Боже від такої "Рускої ідеї" і "славянкава єдінства" !

Зорян Добровольський

Помилково передумова націоналістів полягає в тому, що вони припускають, що можна створити якийсь солідаристські варіянти капіталістичного суспільства, при якому олігархи будуть відчувати єдність з пролетарями і селянами на основі спільності походження, мови, культури, релігії і громадянства. Так не буває! Ющенко вже розповідав нам казочки в 2004 році, що «багаті допоможуть бідним». Це казки. Ось яка ідея може об'єднати в єдиному пориві олігарха, безправного робітника з одного з його заводів і безробітного? Любов до Батьківщини? Загальна культура? Спільна мова? Капітал не має національности і Батьківщини, він завжди витікає туди, де йому зручніше. Єдиний на сьогодні спосіб зупинити його і змусити працювати на національні інтереси – це такий ненависний нашим націоналістам соціялізм. Адже потрібно враховувати такі поняття, як «базис» і «надбудова», а вони намагаються до існуючого базису прищепити абсолютно невідповідну для нього надбудову. Для мас завжди спочатку змінюється буття, потім свідомість, а не навпаки. Базисом в даному випадку виступає економіка, як визначальна форма суспільних відносин. А надбудовою - мислення і поведінка людей. Поки існує примат приватної власності, буде і примат приватних інтересів. Поки є приватна власність і відчуження результатів праці, неможливо ніяка справжня єдність нації. Щоб були спільні інтереси, потрібна і спільна власність (форм цього існує безліч - кооперативи, колективні підприємства, акціонерні товариства, народні корпорації і т.д.).

«Вільний ринок» – це міф, створений капіталістами. Капіталізм давно вступив в монополістичну стадію свого розвитку і це природний процес. Збільшення прибутку призводить лише до централізації, з цієї причини бізнес або буде «поглинений» більшим або поглине сам дрібніший і стане крупнішим. Конкуренції як такої вже практично немає. Корпораціям простіше між собою домовитися, і встановити єдині ціни, а не витрачати на конкуренцію гроші. Сама ринкова економіка набуває рис планової, великі корпорації самі все прораховують за допомогою комп'ютерів, скільки і якої продукції треба населенню і скільки їм потрібно зробити. Більш дрібний бізнес на їхнє виробництво не впливає. По суті це і є риса планової економіки. Тільки планує сьогодні не суспільство, а нахлібник-капіталіст, без якого суспільство цілком може обійтися.

Рабовласницький лад - раби є, але їх треба годувати, поїти і примушувати працювати. Феодальний лад - раби годують себе самі, але все-таки їх треба примушувати працювати. Ранній капіталізм - раби самі приходять в рабство, самі себе годують і поять, і самі себе примушують працювати. Сучасний капіталізм - раби самі приходять в рабство, самі себе годують і поять, і самі себе примушують працювати. Більше того, вони вважають себе вільними і їм це подобається.

Наш вибір - український народний соціялізм, який ставить за мету задовольнити потреби українського суспільства в матеріяльних та духових благах, та запровадження прямого народовладдя, для ліквідації паразитарних груп, встановлення гармонійних продуктивних взаємовідносин між усіма суспільно-корисними верствами населення, впровадження народного суверенітету в діяльності законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

http://www.naso.org.ua/main/614-zoryan-dobrovolskiy-nash-vibr-narodniy-socyalzm-.html

Термін «соціал-націоналізм» з’явився в Соціал-Національній Партії України (СНПУ), що виникла у 1991 році і об'єднала кілька споріднених львівських націоналістичних середовищ, які попри спільний вектор розвитку мали дещо відмінні бачення ідеологічних засад. (Програма СНПУ (http://www.vatra.cc/sotsial-natsionalizm/prohrama-sotsial-natsionalnoyi-partiyi-ukrayiny.html). Наприкінці 1999 року керівництвом партії було прийняте рішення про формування молодіжного крила у вигляді товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України». У лютому 2004 р., після ІХ з'їзду СНПУ, керівництво партії оголосило про розпуск «Патріоту України». СНПУ переформатували у респектабельну буржуазну ВО "Свобода". Створений у Харкові у 2005 р. ВГО «Патріот України», не мав жодної тяглости від Товариства Сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України», оскільки в новому харківському «Патріоті України» не було жодної людини зі складу попереднього «Патріоту України» при СНПУ. Але попри це, харківський «ПУ» окрім назви організації, привласнив собі ще й символіку старого «Патріоту» та назву ідеології «Соціал-Націоналізм». Хоча ідеологія «соціал-націоналізму» ВГО "Патріот України» була значно відмінна від соціал-націоналізму СНПУ. Добре що в середовищі ВГО «ПУ» придумали термін "сонцизм" для позначення своєї ідеології, бо так легше відрізнити. Відтоді багато правих груп, організацій і окремих осіб продовжили, або тільки почали називати себе соціал-націоналістами, згодом вкладаючи в цей термін відмінний зміст як від джерел СНПУ, так і одне від одного. Тобто ідеї, об'єднані цією назвою еволюціонували, причому в різних напрямках. Соціал-націоналізм СНПУ значно відрізнявся від ідеології «Автономного Опору», яку сам АО називає теж соціал-націоналізмом. Хоча останнім часом АО почав називати свою ідеологію «революційний соціалізм», і взагалі до правих себе більше не відносить. Деякі члени ВО «Свобода» також вживають термін «соціал-націоналізм» для означення ідеології своєї партії, хоча офіційно ця партія не називає так свою ідеологію, обмежуючись узагальненим нейтральним терміном «націоналізм». Після зникнення СНПУ ніхто не мав "монополії" чи "авторських прав" на назву соціал-націоналізм, та на його тлумачення. Те саме стосується символу СНПУ – «Ідея Nації».

Ідеологічні засади СНПУ визначались трактуванням соціальної та національної революції в контексті праць ідеолога ОУН Ярослава Стецька «Дві революції», та «Без національної революції немає соціальної». В цих працях Я.Стецько вказав на ті чинники, які зроблять українську революцію переможною : «Наша революція – всенародна, йдемо з народом, який тісно поєднує справу соціального визволення із національною незалежністю». Я.Стецько передбачав, що після розпаду СССР, Україна зіштовхнеться з проблемою внутрішньої окупації олігархічним капіталізмом. Відповідно Я.Стецько виступав за соціалізацію та націоналізацію засобів виробництва в економічній сфері. Ідеологічна дискусія в СНПУ сприяла глибинним зсувам на користь державного регулювання економіки, проте через особливості тогочасного галицького політикуму, де термін "соціалізм" за роки совєцької окупації було, безнадійно спаплюжено потворною політикою комуністичних окупантів, про "соціалізм" говорити вголос ніхто тоді не наважувався. Саме для цього замість терміну «соціалізм» використовувалось нейтральніше поняття "соціальність". З іншого боку, засновники та ідеологи СНПУ відзначались глибокими знаннями з історії та практики европейських консервативно-революційних рухів, і щоби уникнути будь-яких асоціацій з німецьким націонал-соціалізмом, взагалі не вживали слів "соціалізм", "соціалістичний".
Сам факт еволюційного розвитку ідеології соціал-націоналізму в рамках СНПУ та існування її чисельних течій свідчить про незабальзамованість цієї ідеології, а досвід ідеологічних дискусій вказує на їх користь для загальної справи. Протиставляти, наприклад, націоналізм і соціалізм, які є площинами реалізації тотожного принципу справедливости, й при цьому ще посилатися на соціал-націоналізм, є проявом ідеологічного шахрайства.

«Наш Націоналізм є расовим, соціальним, великодержавно-імперським, анти системним (антидемократичним та антикапіталістичним), самодостатнім, войовничим та безкомпромісним… В стратегічних галузях економіки ми виступаємо за тотальну націоналізацію підприємств, що сприяє розвитку цих галузей на довгострокову перспективу, та позбавляє економічного грунту для неконтрольованого росту та концентрації капіталу в приватних руках. Таким чином ми змушуємо працювати найбільш капіталізовані сфери економіки на загальнонаціональні інтереси. Отже й незаперечення нами інституту приватної власності не є свідченням нашої прихильності до капіталізму.» Олег Однороженко, ВГО "Патріот України".

Принципи, які відстоювала ВГО «Патріот України» в економіці, а саме : необхідність підпорядкування економіки політиці, заперечення однаковості людей, вибір праці відповідно до здібностей, винагорода праці відповідно до її результатів, націоналізація стратегічних галузей економіки, трудовий обов’язок щодо права власності на землю, створення безкласового суспільства, участь трудящих в прибутках підприємств, скасування приватної власності на великі підприємства, трудовий обов’язок («принцип праці»), скасування нетрудових прибутків, заборона лихварства, усунення експлуатації – насправді є суто соціалістичними. Соціалізм – це модель економічної системи, яка ставить за мету задовольнити потреби суспільства в матеріальних та духовних благах, на відміну від капіталізму, метою якого є отримання максимального прибутку за допомогою експлуатації та привласнення чужої праці. Соціалізм ставить в центр уваги суспільство, а інтереси індивіда поєднує з інтересами суспільства в такий спосіб, щоб вони складали єдиний організм. Соціалізм не нехтує нацією, а усуває несправедливість і об’єднує суспільство, чим дає справжнє наповнення націоналізму. Економічна система капіталізму зумовлює паразитизм в соціальних відносинах, політичній системі і навіть прямо закріплює його в законах. Загальна ідея соціалізму - це усунення пріоритету приватної власності, а повне її заперечення не є обов’язковою ознакою, як в комунізмі. Соціальна справедливість неможлива без національної і можна сказати, що національна революція проводиться заради досягнення соціальної справедливости. Націоналізм є нездійсненним без соціалізму, а соціалізм неможливо здійснити без націоналізму.
«Соціальність для нас – особлива форма економічного і політичного устрою» А. Білецький, ВГО "Патріот України".
Насправді антикапіталістичної альтернативи соціалізму не існує. ВГО "Патріот України" крім назви організації, символу організації, назви ідеології також перейняв табу на "соціалізм" від СНПУ. Ідеологи ВГО «Патріот України» черпали соціальні ідеї в теоретиків і практиків соціалізму, й при цьому заперечували сам соціалізм. Це абсурд і самодурство. Ймовірно це пов’язано з тим, що у керівному складі ВГО «ПУ» не було жодного фахового економіста чи політолога, самі лише історики. Такої економічної системи як «Соціальність» не існує. Існує або Капіталізм або Соціалізм. Заслугою «ПУ» було те, що вони зробили Великодержавність, Расовість і так звану «Соціальність», (яка насправді є нічим іншим ніж Соціалізм), фундаментальними засадами своєї ідеології.

Тепер щодо «соціал-націоналізму» Автономного Опору.

"Ми виступаємо проти будь-яких держав, і держава Україна не може бути винятком." (Інтерв’ю представника львівського Автономного Опору для журналу польських футбольних фанатів “Droga Legionisty” http://opir.info/2013/01/11/intervyu-polskomu-zhurnalu/)

Автономний Опір (АО) взагалі заперечує засадничі праві ідеї: расовість (расову диференціацію, расову гігієну), великодержавність, елітаризм, авторитаризм, вождізм, мілітаризм, заперечує будь-яку приватну власність на будь-які засоби виробництва. АО виступає проти будь-яких держав, у т.ч. української.

1. ВЕЛИКОДЕРЖАВНІСТЬ.

«Українська молоде! Ти завжди була пробоєвиком нових ідей в Україні! Ти підхопиш кинені гасла і понесеш їх по всій широкій землі українській, в наші села і міста, щоб пірвати українців до бою за Українську Велико-Державність» Президія ІІ Великого Збору Українських Націоналістів, 27 серпня 1939 року, Рим.

«Засадничою метою українського націоналізму є ідея: Самостійної Соборної, Могучої Української Держави й її усесторонній розвиток і розбудова у великодержаву, яку український народ здобуде та збудує власними силами шляхом національної революції. Московському імперіалізмові, що суне на Україну під різними видами царського чи совітського імперіалізму, зломить зуби й вирве хижацькі кігті тільки сила і розмах українського імперіалізму. Ідея української великодержавності, яку висуває український націоналізм, є вимогою історичної долі України, її історичної місії, геополітичного положення між Європою і Азією, врешті є вона випливом стратеґічно-політичних потреб. Московському імперіалізмові, що суне на Україну під різними видами царського чи совітського імперіалізму, зломить зуби й вирве хижацькі кігті тільки сила і розмах українського імперіалізму. В боротьбі за українську великодержавність український націоналізм висуває таку політичну програму...Українська міжнародна концепція ґрунтується на повному розвалі московської імперії, побудові могутньої української великодержави. Щоб не розплистися і не розпорошитися в надмірній екстенсивності, український націоналізм зосереджує всі свої сили до боротьби за Українську Державність і Великодержавність." Дмитро Мирон-Орлик, "Ідея і Чин України", 1940 р.

"Ніяка здорова нація не піде на самообмеження; вона шукає поширення назовні, і тут на своїх шляхах стрічає інші нації, штовхані однаковими, але суперечними їй, завданнями та інтересами. Так твориться явище, що його називаємо імперіалізмом. Національно-державницький імперіалізм — це неминучий прояв історії. Він постійно ділає, без огляду на внутрішні політичні устрої державних націй, що змагаються між собою за протилежні інтереси. Бо імперіалізм, беручи його в широкому розумінні постійних суперечностей інтересів і боротьби за їх здійснення, позначає всі без виїмку історичні періоди існування людства. Життя має свої закони — зовсім протилежні туподумним міщансько-обивательським світоглядам. Їх теорії, що зводять спокій до рівня ідеалу й добачують у ньому єдину можливість “поступу”, кваліфікуючи кожне змагання за регрес і вияв “руїнницьких сил” — в найменшій мірі не відповідають правді життя та його твердій філософії. Засаду великодержавності ми підчеркуємо нарочито, щоби вказати на ті принципові розбіжности, що заходять між українським революційним націоналізмом і різними так зв. “національними” партіями в оцінках завдань і значіння нашої будучої держави." Микола Сціборський, "Націократія", 1940 р.

"Одночасно методи панування не можуть спиратися виключно на вузенькі методи українського відродження останнього століття. Нам потрібні національні великодержавні методи. Щоб мати авторитет - треба мати силу! Необхідно постійно мобілізувати її до боротьби. Одним словом, треба бути якнайбільше мобільним і продуктивним. " Юрій Липа, "Геополітичні орієнтири Нової України"

"Як казав Святослав? – “Іду на ви!”. Він не чекав, коли прийдуть до нього. Українська історія творилась на чужих полях. Товклися не в Україні, нищили не Україну, а навколишні держави. Оце була політика великодержавна. Ми тоді творили, а не нами творили. Сусіди були матеріалом. Відродити цю епоху! Відродити цю людину!" Валентин Мороз, "Збільшувати націоналістичний потенціал України", часопис СНПУ «Соціал-націоналіст» 19.10.97

2. РАСОВІСТЬ.

«44 правила життя українського націоналіста», Правило № 40 : «Цінуй високо материнство, як джерело продовження життя. З твоєї родини зроби кивот чистоти твоєї раси і нації.»

«Расові первні мають своє велике значення при формуванні національного характеру. Змішання далеких і суперечних рас витворює негармонійність і суперечність психічних властивостей. Змішення білої і чорної раси дає менше здібну расу мулатів, білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й червоної, метисів Пд.Америки й Мексику, або білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й жовтої раси видає менше вартісний, повний суперечностей расовий тип, як пр. москалі, що повстали з змішання слов'янських, фінських, монгольських і норманських расових первнів. Також в Україні всяке мішання з татарами, москалями чи жидами видавало анархічних, асуспільних, повних суперечностей людей, "татарських людей", відірваних від національного ґрунту.» Дмитро Мирон-Орлик «Ідея і Чин України», 1940 р.

В ідеології класичного українського націоналізму питанню расовості були присв’ячені наступні праці : д-р Ростислав Єндик – «Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи», Володимир Мартинець - “Чи дбати нам про чистоту раси ?». Дмитро Донцов , Юрій Липа, Євген Маланюк також приділяли увагу расовому питанню. Євген Маланюк писав: «Засади раси – ключі історії. Мутнавість історії походить з того, що історію пишуть люди, не свідомі цієї засади. Мова і релігія не творять раси: одна єдина річ творить расу, а то є кров.»
Расовий чинник був присутній у працях ідеологів СНПУ.

"Як інтернаціоналістичний марксизм, так і космополітичний лібералізм є чужими духові української нації. Нації, що є коренем білої раси. Нації, не щойно штучно утвореної з різноплемінного наброду (як американська) і не випадково виведеної внаслідок схрещення азіатів та європейців (як московська). Нації з багатотисячолітньою історією і з надпотужним пластом набутих і розвинутих за цей час матеріальних та духовних цінностей. Нації з відмінним генотипом, врешті-решт." Левко МАРТИНЮК, "Чому на наших стягах знак “Ідея Nації” «Правий Напрям», Львів, 1998.

"Там, де білій людині доводилось зіштовхнутись з суб’єктами собі подібними, хаос уявлявся як те, що може бути підкореним, освоєним, впорядкованим. В той же час зіткнення з якісно іншими людськими істотами диктувало зовсім інші правила гри. Тут війна вже не змагання, а протистояння цілком чужих різнорідних світів і розв’язкою конфлікту може бути лише припинення існування одного з них. Іншими словами – тут хаос це те, що повинно бути ліквідованим." Андрій Поцілуйко, «Орієнтири» (видання СНПУ), №3, 2000 р

Автономний Опір спирається на книжечку Петра Федуна Полтави "Хто такі Бандерівці та за що вони борються.." 1944 р., а також на постанови Третього Збору ОУН(р) від 3 серпня 1943 року. Постанови попередніх зборів ОУН та ОУН(р) АО ігнорує. АО відкинули й всю спадщину автентичного українського націоналізму – Д. Донцова, М. Сціборського, Ю. Липу, Д. Мирон-Орлика, С. Ленкавського. АО вибірково висмикуєте тільки там і тільки те, що вкладається у їхню концепцію, і видає це за істину в останній інстанції, від імені усього українського націоналізму. Так роблять лише сектанти. АО в більшості своїх статей закликає до того, чого не було в Українському Націоналізмові, у т.ч. у Петра Федуна-Полтави, а саме до створення безгрошового суспільства, федерації вільних комун (громад) та інших речей, які взагалі не мали прикладів в світовій історії.
Ряд осіб в ОУН (насамперед Мітрінга і Левицький) розвивали соціальну складову націоналістичної ідеології. Ці пошуки привели до того, що вже в ІІ пол. 1930-х вони почали стверджувати що ідеалізм, не є важливим для східної України, бо там роками ведеться атеїстична пропаганда, що колгоспи - нормальні форми ведення господарства, і що такі позиції додадуть ОУН підтримку українського населення в УССР. Левицький і Мітрінга вимагали перегляду теоретичних засад націоналістичного руху в бік його демократизації. Мітрінга такими ідеями захопив навіть Лева Ребета - крайового провідника ОУН на той час. Після виходу із вязниці Ярослава Стецька (грудень 1936) він жорстко розкритикував таку позицію Мітрінги, вказуючи, що це вихолощення націоналістичної ідеології, в якій ідеалістичний світогляд є базовим. Крім того, відкинення ідеалізму, а прийняття колгоспної системи, було, на думку Стецька, підтримкою дій комуно-большовиків в Україні. І саме такі тези вони через свою агентуру (Полуведько та ін.) намагалися нав’язати українцям на еміграції. В ідеологічній боротьбі Орелюк-Орловський (псевдоніми Мітрінги і Стецька) перемога була беззаперечно на боці Орловського (Стецька). Але думки Мітринги та Левицького були цінними для пропагандистської роботи на сході, тому їх одразу не виключили з ОУН(р). Їхню працю патронував особисто у 1939-1941, референт пропаганди ОУН(р), провідний ідеолог Степан Ленкавський. І лише після аршету Ленкавського, Мітрінга зі свою групою (Левицький, Паладійчук, Турчманович, Ривак і ін.) вийшли з ОУН(р). В умовах фактично програної німцями війни, бандерівці вимушені були підлаштовувати й адаптовувати агітацію та пропаганду під зросійщених совєцьких люмпен-пролетарів на сході, і тому в нагоді стали напрацювання групи Мітринги, які Федун-Полтава включав до своїх агітматеріалів. Третій збір ОУН(р) відбувся після повернення похідних груп ОУН зі східної України, і постанови ухвалювались з тактичної мети з урахуванням особливостей радянського сходу. Тому бандерівці мусили написати про класову боротьбу, безкласові суспільства, суспільну власність на всі засоби виробництва, повне заперечення найманої праці, все те, чого не було в автентичній ідеології Українського Націоналізму. Вважалося що такі позиції додадуть ОУН підтримку східноукраїнського населення. Слід також зауважити, що на тому Зборі був відсутній провідник ОУН(р) - Степан Бандера. Ось що з цього приводу писав дослідник Роман Кричевський у своїй праці "ОУН в Україні, ОУН з і ЗЧ ОУН", (Нью-Йорк, 1962, стр. 26, 27.) : "Інакше дивився на ці справи Бандера і ті, що були з ним. Посилаючись на твердження опозиції, що ідеологія і програма ОУН не витримали проби життя в зустрічі з настроями цілого українського народу, Бандера заперечив її погляди як невірні і на тому тлі розвинув теорію подвійної політичної програмовості ОУН - одна програма, за його твердженням, мала б бути призначена для членства і прихильників націоналізму, а друга для сторонніх чинників. Перша повинна бути основним вірую Руху і базою для виховання кадрів та в основному мала б залишитися незмінною незалежно від зовнішніх обставин. Бандера уважав, що таку програму ОУН вже створила, має її і вона не потребує ніяких змін ні доповнень. Друга програма повинна існувати для зовнішнього вжитку. Вона може мінятися залежно від обставин і міжнародного положення. Вона повинна узгляднювати передусім моменти тактики і їх широко пропагандивно використовувати".
Попри нашу повагу та пошану до бандерівської ОУН(р), варто зауважити що ОУН(р) зразка серпня 1943 року не була монополістичним репрезентантом всієї ідеології українського націоналізму та українського націоналістичного руху. Всі базові фундаментальні класичні праці з ідеології українського націоналізму були написані ще до розколу ОУН у 1940 році. Таким чином Автономний Опір немає ані чого спільного як з Українським Націоналізмом, так і з Соціал-Націоналізмом. АО штучно притягує за вуха Український Націоналізм до своєї, трохи національно забарвленої, лівої анархо-комуністичної ідеології.

Український Національний Союз не має потреби підлаштовуватися під чиїсь регіональні симпатії чи антипатії до тих чи інших назв та політологічних термінів. Для нас визначальною є лише корисність ідей з точки зору сучасности і майбутнього, а не історизм і похідні від нього ярлики. Тож ми називаємо речі своїми іменами : соціалізм замість штучно вигаданої «соціальності», соціалістичний замість абстрактного «соціальний». Використання нами терміну «соціалізм», не є свідченням нашого заперечення інституту приватної власності на засоби виробництва, і не робить нас лівими.

Таким чином, "Соціал-Націоналізми" від СНПУ, ВГО «ПУ», та АО то є фактично три абсолютно різні ідеології, багато в чому навіть антагоністичні й протилежні.

Український Національний Союз сповідує засадничу Ідею соціального націоналізму - Ідею Нації, ідею тотального та універсального домінування спільноти Українського Духу й Української Крови, Ідею повновладдя українського народу у своїй, Богом даній країні. Український Національний Союз бореться за Могутню Українську Державу, яка гарантує безупинний розвиток сили, слави, багатства і простору (впливу) української нації. Залишаючи Великодержавність та Расовість як базові принципи нашої ідеології, ми залишаємо також "Соціальність", але називаємо її тим чим це є насправді, а саме Соціалізмом. А латинське слово «Нація» (natio) в перекладі на українську мову означає «народ», "національний" означає народний. Наразі поняття "національний" стало абсолютно винародевленим, позбавленим етнічного змісту. Маємо "подякувати" за це демократам і лібералам, творцям "політичної нації". Наразі словосполучення "Національний банк України", або "національна економіка" абсолютно не викликає жодних асоціацій з українською нацією в пересічних українців.
На відміну від ВГО «ПУ» ми виступаємо ще й за націоналізацію банківської, фінансової і страхової сфери економіки. Це є перший крок на шляху соціальної революції, що реально покладе край диктату олігархії, транснаціональних корпорацій та міжнародній спекулятивній фінансовій системі. «Народний Соціалізм» ми вважаємо найвищим етапом розвитку Соціал-Націоналізму. Так само як Соціал-Націоналізм став свого часу найвищим еволюційним етапом розвитку ідеології класичного Українського Націоналізму. Це також дає нам можливість абстрагуватись як від "соціал-націоналізму" «Автономного Опору», так і від ВГО «Патріот України». А також вибити монополію на «соціалізм» з лап анитукраїнських лівих сил, які маніпулюють цим поняттям, паразитують на ньому та дурять українців.

Український народний соціалізм переслідує своєю метою забезпечення гарантій виживання і подальшого розвитку спільноти українського народу. Ідеологія народного соціалізму позбавлена як вад «справжнізму» - нацдемівського буржуазного демо-лібералістичного псевдонаціоналізму, так і недоліків соціал-націоналізмів. Український народний соціалізм є актуальним цілісним, раціональним, конструктивним, прагматичним і водночас ідеалістичним, духовим, перспективним і затребуваним світоглядом, що здатен консолідувати український національно-патріотичний рух і стати домінуючим світоглядом українців як на сході, так і на заході України. Тому що без могутньої сили народної маси, без підтримки широкого загалу, жоден рух, якими би неперевершеними й шляхетними не були би його наміри, ніколи не досягне своєї мети.

Засаднича Ідея Українського Народного Соціалізму полягає в українському державницькому духові, українському народному солідаризмові та прагненню українців до розширення українських етнічних кордонів. Всі інші "соціялізми" ми вважаємо неприйнятними і шкідливими для українців лівими ідеологіями.

Слава Україні !

Зорян Добровольський
Український Національний Союз
15.10.2013г. Харків.
http://www.naso.org.ua/main/821-ukrainskiy-narodniy-socializm.html

Прошло шесть лет со времени бунта в Кондопоге. События, случившиеся в маленьком северном городке, взорвали весь постсоветский социум. Потрясения, случившиеся там, стали знаковыми для сегодняшней России.
По прошествии шести лет мы можем полностью оценить случившееся там события и сделав срез этно -социальной структуры Кондопоги проецировать его на сегодняшний этно -социальный строй сегодняшней России и сделать соответствующие выводы.
Для воссоздания полноты картины мы представляем здесь небольшие интервью непосредственных участников тех событий сделанные в октябре 2006 года экспертами консалтинговой группы "Управление РR".Так же воссозданием картину произошедшего на основании официальной версии, дополняя ее данными, полученными от непосредственных участников.
И так, что же произошло в те дни конца августа, начала сентября 2006 года в маленьком северном городишке Кондопога?
Ситуация до событий. Ситуация в городе до ночи 29-30 августа 2006 года.
Кондопога - это маленький город в Карелии, находящийся недалеко от Петрозаводска. Население Кондопоги всего лишь 35 тыс. жителей.
В ночь с 29 на 30 августа в кафе "Чайка" (г.Кондопога) произошла массовая драка между представителями местного-русскогоКондопога- русский бунт как выход из ситуациибольшинства и эмигрантами с Кавказа. В результате этой драки были убиты два человека, тяжело ранены шесть. Все они были русскими. Эта драка стала толчком для самого известного в новой истории России социально-этнического бунта.
Ситуация в городе уже давно была накалена до придела. Представители чеченской диаспоры, руководимые их старейшиной Саламбеком Муртазаевым, творили в городе насилие и беспредел над местным русским населением. Грабежи, избиения и даже изнасилования совершенные кавказцами, стали в городе обойденным делом. На социологическом опросе проведенном в Кондопоге в период 10.10.2006 по 14.10.2006 года из 984 опрошенных 130 человек(13,1%) сознались, что в течении прошлого года подвергались нападениям со стороны представителей Кавказа и Закавказья. Эта цифра является крайне высокой для жителей небольшого городка и говорит о том, что чеченская община действительно терроризировала весь город.
В частности в городе орудовала и наносила наибольший ущерб группировка чеченской молодежи около 15-20 человек. Выросшие во время войны в Чечне, они впитали в себя жестокость, ненависть и призрение к "русским свиньям".Молодые чеченцы не признавали не какой власти. Даже глава Чеченской общины Кондопоги С.Муртазаев жаловался, что они не в полной мере подконтрольны ему. Чеченские мафиозные кланы взяли под свой контроль всю торговлю в городе, а несогласных местных бизнесменов вывозили в лес, где либо те становились «посговорчивее», либо оставались в лесу навсегда.
Все это происходило при молчаливом бездействии органов власти и милиции. Последняя не только не боролась с чеченской мафией, но даже непосредственно «крышовала» ее.
Известен такой комический случай(со слов отставного работника МВД):У одного из главарей чеченской группировки Аюпа Арханова был черный Мерседес. В период с 15 июля по 15 августа было зарегистрировано 28 нарушений правил дорожного движения допущенных Архановым, в т.ч.проезд без государственных регистрационных знаков, нарушение правил обгона, езда в нетрезвом виде и т.д.В конечном итоге у его все же забрали права. Но начальник ГАИ после проведенной с Архановым беседы лично поручился за последнего. После чего права ему были возвращены(!).
Известны и совсем не комические случаи, например по словам одной из жительниц Кондопоги(около 35 лет, свидетельствует анонимно)на ее друзей, молодую русскую семью в июле 2006 произошло нападение:-"Они шли вечером из гостей. Ну Светка-то всегда красивая была. Натуральная блондинка. На ее так мужики все заглядывались. Шли спокойно домой, а тут компания чеченцев человек девять. Сначала языки начли распускать, а потом руки. Игорь за нее вступился. Его очень сильно побили - нос сломали, челюсти, та и вообще на лице живого места не осталось. Светку то же били, но она отделалась синяками и ссадинами. До изнасилования к счастью дело не дошло".На второй день пострадавшие подали заявление в милицию. В тот же день к ним приехала группа чеченцев потребовавшая забрать заявление. Заявление, поданное в милицию, мистическим образом исчезло. После этого молодой семье пришлось отказаться от дальнейшего разбирательства.
Но были случаи и пострашнее, со слов подруги пострадавшей (24 года, свидетельствует анонимно) ее ближайшая подруга два года назад стала жертвою изнасилования:"чеченцы ее вдвоем изнасиловали, она отнесла заявление, давала показания, хотя долго не могла решится...Но до сих пор так ведь не кого не посадили. Говорят:-"Следствие ведется!"Хотя знают они(милиция чеченцев -авт.)тех кто насиловал, но садить их не собираются. Наверное те им взятку дали. Вот так значит можно русских девушек насиловать! А если бы русский чеченку изнасиловал, то тогда бы они такой шум подняли. Русских бы сразу посадили, еще бы и расизм приписали."
Из этих показаний видно, что чеченская диаспора не боялась органы местной власти, непосредственно милицию, которая не только допускала совершения правонарушений со стороны кавказского меньшинства, но еще и «крышевала» подобные действия кавказцев. Все это указывает, что лоббированием интересов кавказкой диаспоры занимались чиновники самого высокого уровня.
По словам женщины участницы митинга(Вера,36 лет)в первую очередь власти виноваты в сложившейся ситуации:-"Чеченцы заполонили город...По вине администрации количество приезжих в городе превысило допустимое...Не надо было столько черноты в такой маленький город пускать..."
Даже в ночь совершения преступления, прибывшая к ресторану "Чайка" во время драки, патрульная машина милиции, узнав, что в драке, замешаны чеченцы, скрылась. По словам одного из работников милиции(из бригады выехавшей на выезд к ресторану "Чайка" в ночь с 29 на 30 августа 2006 года):"нам еще по дороге сказали не вмешиваться, так как там с одной стороны бандиты, а с другой чеченцы, то есть не наше дело."
При полнейшем бездействии милиции и при полном попустительстве местных властей разобщенные русский жители не могли противостоять хорошо организованному сплоченному мафиозному этническому клану. Как сказал по поводу случившегося один из главарей чеченской бандитской группировки(27,лет анонимно):"Я же знаю кто там первый начал, знаю, что если чеченец за нож берется значит так надо! А то, что они(русские - ред.) там митинги всякие проводят, так их кто то организовал. Я же знаю народ там какой эти русские - они все трусы!"
По этим фактам хорошо видно, что небольшая группа кавказцев постоянно терроризировала город.
И издевались бы кавказцы и дальше над русскими в Кондопоге если бы не произошли там события ночи 29-30 августа 2006 года.
События ночи 29-30 августа 2006 года. Здесь мы предоставляем вам ход событий той кровавой летней ночи.
Все началось с того, что около 3 часов ночи в ресторан "Чайка" находящийся по адресу ул. Пролетарская, 15 ,принадлежащий выходцу из Азербайджана В.Имонову пришла компания состоящая в основном из представителей русского криминалитета в составе девяти человек. Они поминали своего недавно умершего друга. Компания вела себя шумно и бармен Гусейнов(азербайджанец по национальности, нелегальный иммигрант)сделал им замечание. Те ответили ему по матери, что вызвало у бармена недовольство. Между барменом и его друзьями с одной стороны и русскими началась драка. Зачинщиками драки со стороны русских были Мозгалев С. А и Плиев. В ходе драки позвонили знакомым чеченцам и попросили их подъехать на помощь. Тем временем конфликт был урегулирован хозяином ресторана Имановым. После чего Мозгалев и Плиев ушли из ресторана. Но через десять минут после их ухода к центральному входу ресторана "Чайка" подъехали две машины с чеченцами около десяти человек. Все они были вооружены металлическими прутами и ножами. С криками:"Аллаху Акбар!","Бей русских свиней!"нанося удары на право и на лево чеченцы ворвались в здание ресторана снося всех и вся на своем пути. Кровавая вакханалия длилась около десяти минут в результате два трупа, шесть тяжело раненных, количество раненых получившие переломы, ссадины и рассечения точно не известно. Чеченцы приехали убивать! -об этом говорит намеренность и крайняя жестокость этого преступления .При этом многие отмечают, что чеченцы добивали раненых, уродовав их тела и отрезая им уши.
Патруль милиции, прибывший на место преступления, даже не вышел из машины. Во время избиения и убийства, русских работники милиции не приняли не каких мэр, что бы остановить резню. Окончив свое страшное дело, кавказские беспредельщики, беспрепятственно погрузились в машины и уехали.
В результате этой бойни два жителя Кондопоги - Усин С.А.(1974г.р.) и Слезов Г.А. (1971г.р.) от полученных ранений скончались. Трое жителей(Попов О.Е.,Петров С.В.,Симонаускас В.И.) с переломами и колото-резаными ранами были доставлены в отделение интенсивной террарии, анестезии и реанимации Кондопожской ЦРБ. Еще трое(Фомин В.М.,Героев Е.А.,Еньков В.А.) с тяжелыми ушибами и резаными ранами. Количество пострадавших с более легкими травмами, не пожелавших остаться на стационарном лечении, не установлено.
Бунт. В этом разделе мы расскажем о событиях произошедших после 30 августа в Кондопоге.
Молва о случившемся в мгновение ока облетела весь город. События той ночи переполнило чашу терпения горожан. ПроизошелКондопога- русский бунт как выход из ситуациисоциальный взрыв в одном небольшом оделено взятом городе.
Уже 30 августа в Интернете появились призывы принять участие в митинге против кавказского беспредела. В ночь с 31 августа на 1 сентября 2006 года было совершено три поджога имущества "кавказцев".В том числе помещение зала игровых автоматов и магазин.
1 сентября прошли похороны двоих убитых (электромонтёра Григория Слезова и охранника Сергея Усина). По местному телевидению был показан сюжет, в котором всё произошедшее было названо «бытовой дракой». Это и всколыхнуло местное население.
2 сентября в городе Кондопога состоялся несанкционированный митинг, на котором собралось более трех тысяч человек. Основными участниками этого митинга была молодежь, об этом свидетельствуют социологические данные: 12-15 лет-5.7%;16-18лет-Кондопога- русский бунт как выход из ситуации
23%;19-24-13.9%;25-35лет-9.4%;35-44года-22.1%;45-54года-8.6%;55-64года-8.6%;64 и старше-8.6%. Участники митинга требовали от властей выдворить за приделы района проживающих в городе представителей кавказских народов. Из интервью участников митинга : "Они (кавказцы -авт.)все время так себя вели, проходу тут нашим не давали..." "Карелы с русскими мирно жили, а как чеченцы приехали плохо в городе стало. У нас ребята если подерутся, ну нос сломают, ну челюсть, а эти сразу за ножи хватаются. Почему наши не могут с оружием ходить? А кавказцы могут? Если бы наш с собой ножи и пистолеты носили, то по другому все было бы. А так наших милиция шмонает, а кавказцев покрывает!"
"Вот я тут родился, но я же не еду к ним? Почему же они сюда приперлись? И грязь от них и к жене преставали как то..."
"Народ восстал не сколько против выходцев Кавказа сколько против бездействия и коррумпированности власти!"
"Эти сволочи нашим ребятам уши будут резать, а мы терпеть должны?
По риторике участников митинга видно, что народ утомился от незваных гостей и желает перемен.
По окончанию митинга коло двухсот человек разграбили здание ресторана "Чайка",после чего подожги его. После этого был разграблен и подожжен магазин "Фаворит".За ним киоск "куры гриль",павильоны принадлежащие представителям кавказкой диаспоры на местном рынке, а так же офис компании"Египет -тревел". Представители МВД утверждают, что среди нападавших преобладала молодежь в возрасте от 16 до 22 лет.
В 18 часов министром внутренних дел Карелии был введён в действие оперативный план «Вулкан-1», в г. Кондопоге развёрнут оперативный штаб МВД.
В ночь со второго на третье сентября были саженны более десятка машин принадлежащих представителям кавказкой национальности. Сожжено здание мебельного цеха принадлежащего главе чеченской общины г.Кондопоги Муртазаева в поселке Березовом. Подожжены павильоны игровых автоматов на ул.Пролетарская и разграблен магазин "Гермес".
Кондопога- русский бунт как выход из ситуацииПосле этого были введены дополнительные силы "ОМОН"а и введен комендантский час. После этих действий бунт начинает угасать.
8 сентября около трёхсот человек собрались на митинг в Кондопоге, вновь требуя, чтобы выходцы с Северного Кавказа, вывезенные из города, не возвращались в него. Официальные власти препятствовали проведению митинга. В знак траура жители надели белые повязки.
Последствия. Расследование и суд.
6 сентября 2006 года в результате проводимых оперативно-розыскных мероприятий был задержан Мозгалёв С. А., подозреваемый следствием в участии в драке в баре .14 сентября прокуратура Карелии предъявила обвинение Сергею Мозгалёву. В телепрограмме «Вести» (РТР) прошёл репортаж «Зачинщиков драки судят раньше убийц», в котором указывалось на сохраняющуюся напряжённость вокруг конфликта в Кондопоге.
16 ноября 2006 года прокуратурой Республики Карелия было возбуждено уголовное дело по статье 282 ч.1 против координатора общественных связей ДПНИ Александра Белова.
27 марта 2007 года суд города Кондопога признал зачинщиков драки Сергея Мозгалёва и Юрия Плиева виновными в совершении преступления, предусмотренного статьей 116 ч 2 УК РФ (нанесение побоев). Мозгалёв приговорен к 3,5 годам лишения свободы, а Плиев — к 8 месяцам лишения свободы.
2 ноября 2007 года в Кондопожском городском суде закончено рассмотрение уголовного дела по обвинению двенадцати жителей Кондопоги в участии в массовых беспорядках. Приговором суда все они были признаны виновными в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 212 УК РФ — участие в массовых беспорядках, сопровождавшихся погромами, поджогами и уничтожением имущества. Каждому из них назначено наказание в виде лишения свободы сроком три года условно. Трое из двенадцати осужденных обжаловали приговор в Верховный суд Республики Карелия. 4 февраля 2008 года судебной коллегией по уголовным делам Верховного суда Республики Карелия жалобы были рассмотрены, приговор оставлен без изменения.
Расследование и суд над убийцами и их сообщниками затянулись более чем на 5 лет. В результате следствия были задержаны шесть из десяти нападавших(Магомед Ахмадов, Асланбек Баканаев, Магомед Камилов, Герихан Магомадов, Ислам Магомадов и Саид-Магомед Эдильсултанов).
В ходе следствия в адрес свидетелей неоднократно поступали угрозы. Все подсудимые заявили, что не признают себя виновными. 1 апреля 2011 года Верховный суд Карелии, наконец, огласил приговор. Обвиняемые — Герихан Магомадов, Асланбек Баканаев, Магомед Камиллов, Магомед Ахмадов, Саид Эдильсултанов — признаны виновными в хулиганстве, совершенном по предварительному сговору группой лиц и также в нанесении телесных повреждений разной степени тяжести.Ислама Магомадова суд признал виновным в двойном убийстве и покушении на убийство и приговорил к 22 годам заключения. Баканаева осудили на 10 лет лишения свободым.Эдильсултанова на 6 лет.Камиллова на 6 лет и 2 месяца.Герихан Магомадов и Магомед Ахмадов получили по 3 года 10 месяцев заключения за хулиганство, совершенное группой по предварительному сговору.
22 апреля защита осужденных обжаловала приговор. Адвокаты обратились с кассационными жалобами в Верховный суд России, поскольку посчитали приговор необоснованным и несоответствующим фактам. Обвинение не стало обжаловать решение Верховного суда Карелии.
19 января 2012 года судебная коллегия по уголовным делам Верховного суда РФ отклонила жалобу на решение Верховного суда Карелии, сроки наказания вступили в законную силу.Кондопога- русский бунт как выход из ситуацииВсе это опять же указывает на неравноправное положение в этно – социальной среде Российской Федерации, где к представителям кавказкой национальности относятся более «снисходительно», русских карают по всей строгости закона. В свою очередь это говорит о том, что власти в РФ не только не отстаивают интересы титульной нации, наоборот враждебны по отношению к ней.
И все же, как сказал один из жителей Кондопоги: «После второго сентября чурок меньше стало! Боятся приезжать…»
Анализ. Если мы сделаем срез этно- социальной структуры в Кондопоге(до событий сентября 2006 года), то увидем, что это типичная для сегодняшней России этно -социальная структура. Поэтому проецирование структуры Кондопоги на общероссийский масштаб является верным показателем всего положения в российском социуме.
И так есть русское население Кондопоги, как и русское население РФ, оно гостеприимное, добродушное, разобщенное, неспособное на решительные действия и отпор агрессорам с Кавказа. Русские беззащитны - у них нет не денег, не поддержки властей, не оружия, что бы защитить себя и свои семьи, а самое главное, что у них нет единства. Разобщенность русского народа позволяет кавказцам внедрятся все глубже в Российские структуры власти, бизнеса, преступности, и пр. Рисские фактически сами дают кавказцам благотворную почву для развития своей кавказкой системы в приделах Российского государства.
Так же как и по всей России в Кондопоге есть выходцы с Кавказа -сплоченные, жестокие, ненавидящие русских и все русское. Они живут своим общинами, у них действуют свои законы, а русские для них не более чем "свиньи" к которым они относятся с презрением, за их толерантность и разобщенность.
Есть власти Российской Федерации, которые совершенно не заботятся о благополучии титульной нации. Власть заботит лишь, то количество полезных ископаемых они смогут выкачать с России и продать на запад. Власть в России олигархична и коррумпирована, поэтому кавказцы легко находят лазейки для себя. Власти получают огромные барыши с предприимчивых кавказцев, взамен кавказцы получают зеленый свет на любые действия в России. И так "гости" становятся "хозяевами", русские заложниками в своей собственной стране. Ведь только русских судят по 282 статье.
В результате всего этого русские самая спивающаяся нация. Прирост населения у русских уменьшается год от года и составляет -0,65 на тысячу жителей, напротив коэффициента прироста жителей Чечни 22,4 на тысячу и жителей(самый большой в РФ- авт.) Дагестана рождаемость — 19,5 на тысячу населения (3 место в Российской Федерации, после Ингушетии и Чечни- авт.) по сравнению с 2002 годом выросло на 15,6 %. Если не чего не изменится, то к 2050 году русских просто не будет существовать физически, их просто ассимилируют.
Единственный выход из ситуации - это русский БУНТ! Только сломав существующий в России порядок и установив режим выступающий за права русского этноса русский народ может быть спасен.В противном случае русский народ обречен на гибель!
Социологические данные предоставленны консалтинговой группой "управление РR" на основе соцопроса проведенного в период с 10.10.2006 - 14.10.2006 и опубликованные в книге М.Григорьева "Кондопога-что это было" издательством "Европа".Москва.2007 год.



Олег Голтвянский

http://www.naso.org.ua/mir/527-kondopoga-russkiy-bunt-kak-vyhod-iz-situacii.html

Недавний договор президента Украины В.Ф.Януковича с компанией Shell, по поводу добычи сланцевого газа на территории Украины, вызвал небывалый резонанс в украинском обществе. Поэтому стоит разобраться в сложившейся ситуации. Что дает этот договор Украине и кому выгоден его срыв?

С самого момента обретения независимости Украина была в энергетической зависимости от России. Газовый рычаг был наиболее эффективным способом политического давления России на Украину. Энергетическим шантажом Кремль с самого начала блокировал все робкие попытки Украине удалиться от российского влияния - и интеграцию в НАТО и интеграцию с ЕС.

Европейские партнеры и клиенты Путина последовательно и невозмутимо отвергали все попытки Украины интегрироваться в цивилизованный мир. Причина проста - газовая зависимость и, как по мне, глубоко эшелонированная коррупция, которая пронизала европейские элиты. У Газпрома везде есть свои клиенты, которые по достойное вознаграждение всегда найдут аргументы, чтобы отстоять российские интересы.

И десятилетия процветания за счет экспорта углеводов, кажется подходит к концу. И этому есть несколько причин.

Во-первых, в ЕС, после нескольких грубых газовых ультиматумов, которые Путин выставлял то Украина, то Беларуси, то еще кому-то, наконец, поняли, что дальше так зависеть от Путина нельзя, потому что это ставит под вопрос саму жизнеспособность европейского проекта. Начались поиски диверсификации поставок газа и нефти. В течение 2009 года энергетический рынок ЕС резко изменился. Главным его результатом стало резкое падение покупки российского газа. Только в 2009 году по сравнению с 2008 Газпром потерял 22 миллиарда долларов. Таким образом, ЕС идет к своей энергетической независимости от капризов России.

Во-вторых, в 2000-х произошел перелом, который до смерти перепугал обладателей Кремля. Хотя вида они не подают. А именно - в США состоялась "тихая революция". В 2002 году концерн Devon Energy впервые пробурил горизонтальную скважину на месторождении Barnett Shale, где в конце 2000-х годов начала масштабное промышленное производство сланцевого газа в США. США впервые за последние десятилетия по добыче обогнали Россию. Каким образом - во многом благодаря внедрению технологии добычи газа из сланца. Что позволило уменьшить цену на газ в США до 10 у.е. за кубометр. Это резко изменило мировой рынка газа - его на рынке стало значительно больше. Мировые цены сразу начали падать.

Вместе с тем это сделало США намного самостоятельнее в этом вопросе - они уже меньше зависят от поставок газа с Ближнего Востока.

России жизненно важно притормозить "сланцевую революцию" в мире. И для этого задействуется все, что можно. Проводится активная экологическая кампания – якобы добыча сланцевого газа наносит вред природе. Словно добыча метана приносит меньше вреда окружающей среде.

Россия слишком подсажена на газовую иглу. Вся ее экономика зависит от продаж углеводов. Если она потеряет свои рынки сбыта, то все ее могущество и амбиции мирового лидера рассыплются, словно карточный домик. Да и нестабильность внутри РФ может вполне привести к распаду самой федерации.

Зато Украина методично "заставляют" до того, чтобы она покупала российский и только российский газ. Причем цены так же методично поднимают - в условиях, когда спрос на этот газ падают, покупать его будут вынуждены, только такие страны, как Украина, в которых Россия имеет политическое лобби в виде пятой колоны, чтобы этого принуждения добиться.

Все политические силы подконтрольные России в один голос начали вопить о недопустимости разработок сланцевого газа на территории Украины. Хотя четких доводов почему это не стоит делать у них нет.Сланцевый газ.За и против.Вот, что например в интервью пятому каналу руководитель аналитической службы ВО "Свобода" Юрий Левченко. «В любом инвестиционном соглашении, компания это делает, или государство, всегда нужно просчитывать риски и последствия от этих рисков, а с другой стороны, какую прибыль иметь это соглашение, то есть риска и последствия . Проблема заключается в том, что мы сейчас можем увеличивать добычу наших углеводов, спокойно, на Черноморском шельфе, на существующих континентальных шельфах также в Украине, мы можем построить LNG-терминал - в этих случаях четко просчитаны все риски и последствия этих рисков, и также четко просчитаны доходы от этого всего. Но, когда мы смотрим на добычу сланцевого газа, у нас нет четкого просчета рисков, мы, по сути, не понимаем какие здесь риски, и мы также не понимаем какие из этого будут выгоды. Нет четкого определения, какие будут последствия, если такая добыча начнется. Потому что, вполне может быть, существует и определенная экологическая угроза. Поэтому мы выступаем за то, чтобы перед тем, как принимать какие-либо соглашения по этому поводу, мы должны понять экологическую угрозу, а во-вторых - четко понимать какие же будет выгоды стране и каждому гражданину », - заявил Левченко.

Практически то же самое заявил 24 января в Донецке народный депутат, член парламентской фракции политической партии «Всеукраинское объединение «Свобода» Михаил Блавацкий.

Он сказал, что Вместо добычи сланцевого газа в пределах Юзовской газовой площади на территории Донецкой и Харьковской областях, Украине необходимо сконцентрироваться на добыче газа метана. Парламентарий был основным выступающим во время «круглого стола» на тему: «Экологические последствия добычи сланцевого газа в природном национальном парке «Святые горы».

Сланцевый газ.За и против.
«Мы изучили тогда будучи депутатами Львовского областного совета вредность этого процесса. Если в Донецкой области это Юзовская площадь, то у нас - во Львовской и на территории других соседних областей - это Олесская газовая площадь. У вас добыча сланцевого газа коснется 2,5 млн. человек - те кто живут на территориях, где будет вестись добыча газа, у нас - 2,3 млн. человек», - сказал он.

Львовский областной совет, которой безраздельно руководит ВО "Свобода", заблокировал выдачу компаниям Chevron и ExxonMobil лицензий на работы по разведке и подготовке к добыче сланцевого газа.

В прессе активисты ВО "Свобода" начали активную экологическую кампанию - ведь сланцевый газ это для Украины беда!

Народный депутат Украины от фракции “Свобода” Ирина Сех на Интернет-ресурсе "Вслух" разместила обширное интервью: "Добыча сланцевого газа - это вопрос здоровья людей и экологической безопасности", где со знанием дела нарисовала апокалипсическую картину экологической катастрофы, если не дай Бог в Украине, и что самое важное на Западной Украине, начнется разведка и добыча сланцевого газа. Одним словом - беда. И химикаты следует утилизировать, и законодательство не готово, и экосистема будет нарушена, и тектонические сдвиги неизбежны - земля будет трескатся под ногами. Да еще и известная жадность американцев – неоколониализм! Вывод - для Украины сланцевый газ ну никак не может быть экономической панацеей…

По этим действиям Свободы, четко видно, что она управляется из Кремля и действует не только в политических, но и в экономических интереса соседней страны.

Что касается пророссийских прихвостней выступивших против разработок сланцевого газа, то с ними все понятно и так. Они управляются из кремля и на них мы останавливаться, особенно не станем.

Теперь о позитиве.

На самом деле нет, не каких научно обоснованных доказательств того, что добыча сланцевого газа является более вредной для окружающей среды, чем добыча обычного газа-метана.

Вообще в экологическом отношении природный газ является самым чистым видом органического топлива. При его сгорании образуется значительно меньшее количество вредных веществ по сравнению с другими видами топлива.

Так же позитивным для простых украинцев, живущих в области добычи газа, является обязательства взятые компанией Shell по улучшению инфраструктуры региона и увеличению количества рабочих мест.Сланцевый газ.За и против.

А главным прорывом является, то что обретение энергетической независимости Украиной избавит от кабальной зависимости перед Россией. Ведь покупая газ у России, Украина вкладывает свои бюджетные деньги, в экономику России улучшая тем самым уровень жизни россиян и уменьшая при этом благополучие украинцев. Миллиарды долларов, которые мы отдаем Газпрому, за дорогостоящий российский газ могли бы идти на улучшения экономического положения Украины.

Кроме того в случае обретения энергетической независимости Украиной, Россия окончательно потеряет политическое влияние на ее курс. Что позволит-таки Украине окончательно определиться с направлением своей политики в сторону евроинтеграции.

В итоге должны выбирать сами граждане, слушать ли им голос «пятой колоны» в лице пророссийских шовинистических организаций и псевдонационалистической ВО «Свобода» или прислушаться к голосу разума.

Олег Голтвянский

http://www.naso.org.ua/main/664-slancevyy-gaz-za-i-protiv.html